Викладено матеріали щодо розповсюдження бабезіозу собак в Україні. Наведено дані динаміки захворювання цих тварин протягом року та їх сприйнятливості до збудника залежно від віку, статі та породи. Проведено морфологічні та біохімічні дослідження крові собак як у випадку спонтанного, так і експериментального бабезіозу, а також дослідження сечі хворих тварин. Доведено наявність морфофункціональних змін у печінці, підшлунковій залозі, нирках. З'ясовано, що порушення мінерального обміну в організмі тварин проявляються гіпонатріє-, каліє-, магніє- хлоремією. Показано, що у хворих на бабезіоз собак в перший період гострої фази хвороби розвивається імунодефіцитний стан як клітинної, так і гуморальної ланок імунітету. Вивчено білковий обмін у хворих на бабезіоз собак, що свідчить про розвиток диспротеїнемії та фоні гіпоальбумінемії. На базі патолого-морфологічних досліджень виявлено ураження серця, печінки, підшлункової залози, нирок. Доведено, що терапевтично ефективною та безпечною для тварин дозою диміназен ацетурату є 1,75 мг/кг маси тіла в 3,5 % водному розчині. Запропоновано спосіб комплексного лікування бабезіозу собак. Розроблено методику одержання гіперімунної протибабезіозної сироватки крові та доведено, що її профілактичне застосування запобігає розвитку гострого перебігу хвороби у собак.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено питанням оцінки біологічних та імуносупресивних властивостей стафілококів та оптимізації лікування піодермій. Подано видову структуру збудників згідно сучасної класифікації. Доведено, що у 89,3 % випадків збудниками піодермій є стафілококи, у 10,7 % - стрептококи, протеї, ентеробактери та псевдомонади. У 49,8 % випадків стафілококи мали ендогенне походження, у 50,2 % - екзогенне. Розглянуто антилізоцимну, антикомплементарну і дерматонекротичну активність стафілококів та їх чутливість до ряду антибіотиків. Встановлено, що розвиток піодермій відбувається на фоні імунодефіцитного стану хворих і супроводжується активацією пероксидації ліпідів та метаболізму ейкозаноїдів. Запропоновано додаткове використання амізону у терапії піодермій, що сприяє позитивному, лікувальному, імунокоригуючому, антиоксидантному і протизапальному ефектам.

  Скачати повний текст

Наведено результати комплексного дослідження біохімічних показників, які характеризують активність клітинних і гуморальних факторів імунітету, імунобіологічну реактивність, активність ферментної та неферментної ланок антиоксидантної системи, а також деякі особливості процесу метаболізму білків і ліпідів в організмі телят і поросят на ранніх стадіях росту, у періоди вакцинації та одлучення від свиноматок. Проаналізовано вплив імунотропних засобів (типогену, левамізолу, антоксану, імукору, ліпогену) на дані показники. Виявлено стимулювальну дію імуномодулювальних препаратів тимоген і левамізол на формування імунобіологічної реактивності, активність неспецифічних факторів захисту й інтенсивність пероксидного окиснення ліпідів в оганізмі телят і поросят під час вакцинації. Розроблено склад і технологію одержання імуномодулювального препарата з антиоксидантною дією антоксан, показано його нормалізувальну дію за умов посилення вільнорадикального окиснення та формування повноцінної імунної відповіді у телят і поросят. Виявлено стимулювальний вплив нового препарату імукор на функцію імунної й антиоксиданої систем в організмі телят. Доведено високу ефективність застосування комплексного ліпосомального препрату Ліпоген з метою зменшення негативного впливу стресу у поросят у період вілучення від свиноматок, а також для підвищення резистентності телят у ранньому віці. На підставі результатів наукового дослідження поглиблено сучасні уявлення про біохімічні особливості становлення імунної системи та корекцію її порушень у телят і поросят раннього віку за умов імунодефіциту, вакцинації, а також у період відлучення поросят від свиноматок. Зроблено висновок, що метаболічна корекція вільнорадикальних процесів в організмі поросят і телят є новим перспективним напрямком підвищення імунного потенціалу молодняку.

  Скачати повний текст

Установлено, що у загальному адаптаційному синдромі у свиней беруть участь усі їх системи та ланки обмінних процесів, взаємопов'язані зі станом резистентності організму. Визначено комплексні зміни показників білкового, амінокислотного та ліпідного обміну, пероксидного окиснення ліпідів, системи антиоксидантного захисту у свиней за умов стресу, що доводить метаболічну спрямованість цих процесів для забезпечення життєдіяльності їх організму за умов адаптації до дії стрес-факторів. Рівень стресової реакції у поросят у разі відлучення від свиноматки залежить від їх віку та механізмів адаптації організму. Найбільша стрес-реакція виникає у поросят за умов їх відлучення від свиноматок у 26-денному віці та формування їх у групи з різних гнізд. Суттєво знижує стресовий стан у поросят формування їх за групами у 45 - 60-денному віці, через 7 діб після відлучення від свиноматок, а також за умов вирощування, уникаючи перегрупування. За умов стресу посилюється розпад білків, дезамінування та переамінування амінокислот, ліполіз, пероксидне окиснення ліпідів й активація ферментних і неферментних ланок системи антиоксидантного захисту, виникає імунодефіцитний стан, що супроводжується шлунково-кишковими, респіраторними та іншими хворобами різної етіології. Апробовано домішки до корму вітамінів E, C і селену та застосування імуномодулятора - поркавірексу для профілактики стресу у свиней.

  Скачати повний текст

З'ясовано особливості змін NO-залежної активності нейрофілів і моноцитів крові щурів на формування у них фагоцитарного імунодефіциту за наявності глибоких структурних змін цих клітин у разі експериментального хронічного гіперімунокомплексного синдрому. Досліджено хворих на цей синдром за наявності хламідійної інфекції на фоні проявів імунодефіциту за кількісним і функціональним типом. Оцінено прояви імунодефіциту у хворих на хламідійну інфекцію на підставі адаптаційної гуморальної імунної відповіді, взаємопов'язаної з інтенсивністю синтезу специфічних антитіл та їх авідністю. Охарактеризовано внутрішньоклітинні цитокіно-регуляторні механізми T-хелперів I та II типів у хворих на зазначену інфекцію за наявності гіперімунокомплексного синдрому й імунодефіциту.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання патогенезу хронічного гепатиту С (ХГС). Обстежено 360 хворих на ХГС з різним ступенем активності патологічного процесу в печінці. Показано, що саме дисбаланс в системі перекисного окиснення ліпідів/антиоксидантного захисту суттєво впливає на механізми деструкції гепатоцитів, прогресування запального процесу в печінці та є причиною розвитку фіброзу та цирозу в її тканинах. Виявлено зміни у субпопуляційному складі лімфоцитів, що призводять разом з недостатністю інтерфероногенезу та зсувами у системі цитокінів до формування імунодефіцитного стану у хворих на ХГС. З метою корекції даних порушень використано індуктор ендогенного інтерферону аміксин IC і його комбінацію з синтетичним аналогом нуклеозидів веро-рибавірином. Експериментально підтверджено клінічний, антиоксидантний, імуномодулювальний і слабкий противірусний ефекти аміксину IC.

  Скачати повний текст

Уперше в Україні досліджено фактори, які впливають на формування імунітету до поліомієліту за умов вакцинації оральною полімієлітною ванкциною (ОПВ) серед дітей віком 6 років. Показано, що одним з вірогідних таких факторів може бути облігатна мікрофлора кишечнику. Не виявлено впливу рівнів імуноглобулінів слини, інтеркурентних захворювань на формування імунної відповіді у разі вакцинації ОПВ. Досліджено стан імунітету в дітей з первинними імунодефіцитами. Установлено, що діти з селективним дефіцитом IgA та транзитною гіпогамаглобулінемією відповідають утворенням антитіл на вакцинацію ОПВ у захисному титрі та мають подібні середні геометричні титри (СГТ) антитіл до поліовірусів, що і в популяції. Здійснено визначення титрів антитіл до поліовірусу в динаміці у дітей з імунодефіцитом, яким застосовано замісну терапію препаратами крові, що містять імуноглобуліни. Установлено, що діти, які вживають з замісною метою "Сандоглобулін", мають три титри антитіл у захисному титрі. Показано, що в дітей з імунодефіцитом, у разі лікування внутрішньом'язевим імуноглобуліном або свіжозамороженою плазмою не існує гарантії захисту проти поліомієліту. Обстежено дітей з захворюванням нирок щодо імунітету до полімієліту. Установлено, що діти з хронічним гломерулонефритом мають нижчі СГТ антитіл до поліовірусів трьох типів у порівнянні з дітьми, хворими на гострий гломерулонефрит.

  Скачати повний текст

Проведене комплексне клініко-лабораторне обстеження 120 хворих на справжню й мікробну екзему із застосуванням тезиграфічного, газохроматографічного визначення ліпідів й імунологічного методів. Показано, що у хворих на екзему спостерігається виражене порушення показників тезиграфії сироватки крові, наявність імунодефіцитного стану з підвищенням рівня ЦІК, а також зміни жирнокислотного спектра сироватки і плазми крові. Виявлені кореляційні зв'язки, переважно середньої сили, між дослідженими показниками. Результати проведених досліджень переконують, що тезиграфічний метод може бути застосованим у якості допоміжного діагностичного тесту при екземі, а також як прогностичного - в динаміці терапії дерматозу. Розроблений новий комплексний метод лікування екземи із застосуванням МРТ і місцевого крему "Дермазин", який вміщує сульфадиазин срібла, що суттєво підвищує ефективність лікування і подовжує строки ремісії дерматозу.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Розглянуто питання підвищення ефективності діагностування та лікування хворих на ВІЛ/СНІД-асоційований туберкульоз (ТБ). Досліджено епідеміологічну ситуацію щодо розповсюдження заховрювання в Одеській області. Проаналізовано особливості виявлення ТБ серед ВІЛ-позитивної популяції та структуру даної патології у ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД. Встановлено клінічні та рентгенологічні особливості перебігу ТБ у даної категорії осіб. Досліджено рівень CD4 клітин протягом основного курсу хіміотерапії. Розроблено 6-компонентний режим хіміотерапії з застосуванням офлоксацину. Обгрунтовано доцільність застосування у комплексному лікуванні хворих на ВІЛ/СНІД-асоційований ТБ біологічно активної домішки "Антивір" як патогенетичного засобу, доведено його ефективність і безпечність. Експериментально апробовано нову схему хіміотерапії, застосування якої сприяє підвищенню ефективності лікування хворих на ВІЛ/СНІД-асоційований туберкульоз на 23 % у порівнянні з існуючими терапевтичними методами.

  Скачати повний текст

Вивчено морфофункціональні особливості первинних і вторинних лімфоїдних органів (тимусу та брижових (вісцеральних) і пахвових (соматичних) лімфатичних вузлів) білих щурів трьох вікових груп за різних температурно-часових режимів хронічної гіпертермії та інтенсивних фізичних навантажень. На підставі результатів органо- й морфометричного, ультрамікроскопічного, імунологічного досліджень і тривимірного моделювання встановлено вікові особливості реагування органів імунної системи на екстремальний, середній і помірний температурні режими тривалого гіпертермічного впливу, а також на екстремальну хронічну гіпертермію у поєднанні з інтенсивними фізичними навантаженнями. Обгрунтовано можливість адекватної медикаментозної корекції вторинних імунодефіцитних станів з використанням екстракту з листя Гінкго білоба та інозину.

  Скачати повний текст

Проведено гістологічні, гістохімічні, морфометричні, радіологічні дослідження тимуса, лімфатичних вузлів (нижньощелепних, поверхневих шийних), селезінки собак двох вікових груп (2-х місячних та 2-х річних). Виявлено певні зміни в імунних органах та периферичній крові собак, в зоні гарантованого добровільного відселення), зокрема, зменшення площі лімфоїдної тканини, зниження рівня імуноглобулінів, відхилення у величинах абсолютних та відносних морфометричних показників, які призводять до розвитку вторинного імунодефіцитного стану. Відзначено, що гістоструктура імунокомпетентних органів після застосування імуностимуляторів не змінювалась, збільшується відносна площа кіркової речовини у тимусі, лімфоїдної тканини лімфатичних вузлів. Визначено тенденцію до зростання кількості імуноглобулінів та фагоцитарної активності в сироватці крові.

  Скачати повний текст

Визначено популяційний склад лімфоцитів периферичної крові спортсменів, які займаються боротьбою дзюдо, у динаміці тренувального макроциклу. Виявлено пригнічувальний вплив фізичних навантажень на кількісний і якісний склад лімфоцитів, який зумовлює формування гіперпригнічувального варіанта імунодефіцитного стану, переважно у змагальному періоді. Вивчено секреторну та цитотоксичну активність, рівень активності процесів перекисного окиснення ліпідів і ферментів системи антиоксидантного захисту у лімфоцитах спортсменів у динаміці тренувального макроциклу. Вивчено енергетичний потенціал субпопуляцій T-лімфоцитів, активність глюкозо-6-фосфат дегідрогенази, лактатдегідрогенази та її фракцій у популяціях лімфоцитів спортсменів у динаміці тренувального макроциклу. Установлено зниження активності даних ферментів під впливом фізичних навантажень, переважно у змагальному періоді.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено вивченню морфофункціонального стану органів і тканин (лімфовузли, селезінка, серце, легені, печінка, нирки) великої рогатої худоби (ВРХ) у випадку хронічного лімфоїдного лейкозу та овець, інфікованих вірусом лейкозу (ВЛ) ВРХ у разі вторинного імунодефіциту, зумовленого впливом іонізуючого випромінювання, а також коней у випадку інфекційної анемії (ІНАН). Виявлено, що частота ураження та характер патоморфологічних змін в органах і тканинах ВРХ, позитивно реагуючої в РІД, залежать від стадії розвитку хвороби, а розвиток лейкозного процесу за лімфоїдного лейкозу пов'язаний зі змінами гістоархітектоніки органів і тканин і з порушеннями гістохімічної статики та, очевидно, динаміки клітин, що призводить до порушення обмінних процесів в організмі через вірусну інфекцію. Вивчено гістологічну будову органів і тканин у овець, інфікованих ВЛ ВРХ за вторинного імунодефіциту. Виявлені у лімфовузлах і селезінці гістологічні зміни свідчать про перебудову імунокомпетентних органів у відповідь на вірусну інфекцію та радіоактивне опромінення. Показано, що іонізуюче опромінення викликає спустошення лімфоїдної тканини, в якій розмножується вірус лейкозу. Це призводить до сповільнення інтенсивності розвитку лейкозного процесу в експериментальних овець. Встановлено морфологічні зміни й особливості білково-нуклеїнового, вуглеводного та ліпідного обмінів в органах і тканинах коней у випадку інфекційної анемії, в залежності від рівня титрів специфічних антитіл у РДП. Доведено, що незначні гістологічні зміни в органах і тканинах виникають лише за наявності специфічних антитіл у РДП на рівні 1:8 - 1:16, а за умов зростання рівня антитіл до 1:32 - 1:64 спостерігаються гематологічні, патологічні, патологоанатомічні та гістологічні зміни, характерні для ІНАН.

  Скачати повний текст

Встановлено, що частота HBV-інфекції у пацієнтів з гломерулонефритом (ГН) значно перевищує таку в здорових і практично однакова серед пацієнтів з гострим та хронічним перебігом захворювання. Уточнено роль HBV-інфекції у патогенезі та симптоматиці ГН. Встановлено, що за супутньої HBV-інфекції у пацієнтів з ГН спостерігаються особливості клінічного перебігу недуги (частіший розвиток набрякового, інтоксикаційного та больового синдромів, більш глибокі зміни сечового осаду, порушення концентраційної та фільтраційної функцій нирок, ознаки ураження печінки), вища частота хронізації гострого гломерулонефриту (ГГН). Підтверджено особливості змін імунної реактивності у пацієнтів з ГН, розглянуто зміни імунітету у пацієнтів з супутньою HBV-інфекцією. Виявлено, що супутня HBV-інфекція поглиблює вторинний імунодефіцит та синдром ендогенної інтоксикації. Встановлено, що рівень ендогенної інтоксикації за ГН перебуває у прямому кореляційному зв'язку з показниками гуморальної та зворотному - з показниками клітинної ланок імунітету. Доведено, що супутня HBV-інфекція є фактором ризику розвитку остеопенії у пацієнтів з ГН. Рекомендовано усім хворим на гломерулонефрит проводити дослідження крові на наявність маркерів вірусу гепатиту B.

  Скачати повний текст

Запропоновано новий підхід для виділення прогностичних критеріїв ранньої діагностики сепсису у дітей, хворих на гнійно-септичні захворювання (ГСЗ), на підставі фундаментальних клініко-імунологічних досліджень. Вивчено експресію CD68 позитивних тканинних макрофагів in locus morbi, рівень зниження яких пов'язаний з трансформацією системної запальної відповіді в сепсис, що є додатковим критерієм його ранньої діагностики. Встановлено, що ГСЗ у дітей призводять до вторинного комбінованого імунодефіциту та підвищеної секреції прозапальних медіаторів і цитокінів I типу. Вивчено вплив ендоксину на різних стадіях септичного процесу на 1, 7, 14-ту добу, що призводить до гіперсекреції протизапальних медіаторів. Це пов'язано з пригніченням цитокінів гуморального профілю (ІЛ-4) і активацією клітинних (ІЛ-2, ІФ-gamma) з дефіцитом специфічного, адаптивного (низькі рівні анти-ЕТ-IgG) в асоціації з активацією неспецифічного, природженого (високі рівні LBP і sCD14, анти-ЕТ-IgM) антиендотоксинового імунітету. На підставі вивчення кореляційних зв'язків вперше встановлено прогностичні критерії ранньої діагностики сепсису.

  Скачати повний текст

Досліджено клініко-функціональні та імунобіохімічні особливості формування неврологічних проявів ураження центральної нервової системи у гірників, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і у випадку гострих перегрівів та отруєнь оксидом вуглецю. Встановлено, що у хворих різних груп сформувався вторинний імунодефіцит з розвитком аутоімунних реакцій проти своїх тканин, у тому числі й нервової. Створено модель аутоімунного захворювання з ураженням нервової системи. Відзначено, що у формуванні імунних порушень і функціональних відхилень важливу роль відіграють біохімічні зрушення. Доведено клінічну ефективність низки нових препаратів.

  Скачати повний текст

Вивчено стан імунної системи (факторів природженої резистентності, клітинного, гуморального імунітету та ефекторної ланки - імуноглобулінів, цитокінів, активаційних молекул) у дітей з рецидивною патологією різних органів і систем. Як особливість дисфункцій імунної системи досліджених дітей виявлено дві принципово різні розлади: стани, які мали тимчасовий характер, та хвороби, прояви яких стійко зберігались. Відзначено, що у більшості випадків дисфункції імунної системи, що виникли протягом постнатального розвитку дитини, мали тимчасовий характер. Їх визначено як імунну недостатність, яка потребувала спеціального імуномодулювального лікування. Якщо імунні порушення зберігались протягом тривалого терміну після усунення причини (більше 6-ти місяців), то дисфункція імунної системи розцінювалась імунодефіцитним захворюванням (самостійною нозологічною одиницею), яка потребувала призначення імуномодулювальної терапії з подальшим проведенням моніторингу. Зроблено висновок, що дисфункції імунної системи, що зустрічаються у клінічній практиці, мають характер імунодефіцитного захворювання (спадкового, природженого або набутого генезу) та вторинної імунної недостатності. Обгрунтовано поняття "набуті імунодефіцитні захворювання", які відрізняються від вторинної імунної недостатності стабільністю змін імунних показників. Одержано дані про пряму позитивну кореляцію між кількістю CD4+лімфоцитів та CD95+клітин за умов надмірного зростання кількості CD4+T-лімфоцитів, що свідчить про підвищену готовність T-лімфоцитів до апоптозу за неадекватної стимуляції їх проліферації. Установлено, що низька здатність клітин імунної системи експресувати адгезивні молекули CD54 (ІСАМ-1) може спричинювати імунодефіцитні хвороби різного генезу. Уперше висунуто гіпотезу про роль Епштейн - Барр вірусу як етіологічного фактора саркоїдозу.

  Скачати повний текст

Вперше у хворих з різними клінічними проявами гніздової алопеції (ГА) вивчено повний спектр замінних і незамінних амінокислот (АК), продуктів їх метаболізму та показано, що дисаміноацидемія та гіпоаміноацидемія, дисбаланс біогенних амінів можуть брати участь у розвитку захворювання. Встановлено залежність змін амінокислотного фонду від характеру супутньої патології, ступеня тяжкості патологічного процесу. Підтверджено патогенетичне значення за ГА імунних розладів, що мають ознаки вторинного імунодефіцитного стану. Виявлено залежність змін деяких показників імунної системи від клініко патогенетичного варіанта захворювання, найвиразніші відхилення визначено в пацієнтів з супутніми захворюваннями шлунково-кишкового тракту (ШКТ) і гепатобіліарної системи (ГБС). Розроблено й обгрунтовано комплексний метод лікування ГА, що полягає в застосуванні засобів метаболічної та імуномодулювальної дії залежно від клініко-патогенетичного варіанта та клінічних проявів дерматозу. Виявлено, що використання диференційованого підходу до призначення препаратів впливає на патогенетичні фактори ГА, нормалізує більшість показників амінокислотного спектра та імунної системи.

  Скачати повний текст

На підставі даних психотерапевтичного анкетування вивчено роль хронічного психоемоційного стресу у розвитку функціональної стресіндукованої галактореї (ФГс) та виявлено особливості проявів передменструального й імунопатологічних синдромів за цього захворювання. Уперше проаналізовано три індекси стресу в основній групі хворих на ФГс та їх відмінності залежно від стадії розвитку хвороби. Розроблено бальну систему поділу жінок з ФГс на групи на підставі анамнестично-клінічних даних, функціонального, клітинного, гормонального індексів стресу (ІС1, ІС2, ІС3), з урахуванням вмісту спонтанного та стимулювального пролактину у сироватці крові, що уможливлює вчасне диференційне лікування ФГс. Уперше комплексно вивчено асоціації нейрогормональних та імунологічних процесів у хворих. Доведено, що галакторея, яка не супроводжується підвищенням вмісту пролактину у сироватці крові, виникає на тлі хронічного стресу. Завдяки імунореактивним властивостям пролактину виявлено формування умов переходу імунодефіцитного синдрому до автоімунного стану. З'ясовано головну роль оксиду азоту та вторинної месенжерної системи циклічних нуклеотидів у порушенні нейроендокринно-імунної осі за умов ФГс. Уперше розроблено і введено до практики певні схеми комплексної терапії за умов ФГс залежно від стадії розвитку хвороби.

  Скачати повний текст