Розглянуто творчий досвід видатного українського колориста першої третини XX ст. Ф. Г. Кричевського, який акумулював інноваційні практики європейського модерну 1870 - 1910-х рр. через засвоєння особливостей французького ар-нуво та віденського сецесіона. Імпресіонізм, символізм і постімпресіонізм, започатковані на тлі загальноєвропейської кризи позитивізму та натуралізму, презентували альтернативні антиакадемічні тенденції, що впровадили новий ірраціонально-суб'єктивний погляд на мистецтво. Ці передові тенденції межі ХІХ - ХХ ст. виявилися світоглядним "перехрестям" майбутніх шукань Ф. Кричевського на шляху опанування природи синтезу, що стала невід'ємною складовою його постімпресіоністичної практики кінця 1920 - початку 1930-х рр. Основну увагу акцентовано на проблемі синтезу мистецтв у практиці Ф. Кричевського 1913 - 1928 рр., усвідомлення якого дозволило українському колористові віднайти власний живописно-пластичний код синтетизму та впровадити його в постімпресіоністичні шукання 1930-х рр.

• Павельчук Іванна Андріївна (1968–) (мистецтвознавство)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"