Повний текст доступний у читальному залі "Фонду Президентів України"

Наставник Пушкина, многих будущих декабристов и деятелей русской культуры, учившихся в Царскосельском Лицее, Петербургском Педагогическом Институте и Университете, профессором которых он был, автор ряда теоретических работ и переводчик, А.И. Галич принял самое деятельное участие в разработке философии русского Просвещения. Несмотря на всю значительность его деятельности не существует ни одного монографического исследования его творчества. Этот пробел и стремится заполнить автор предлагаемой книги.

Кл.слова:
видатна людина -- письменник -- перекладач

Йосипенко Сергій Львович Науковець у галузі історії філософії. Доктор філософських наук. Народився 18 березня 1966 року в м. Надвірна Івано-Франківської обл. В 1992 році закінчив філософський факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, в 1995 — аспірантуру Інституту філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України. В 1996 році захистив кандидатську дисертацію на тему "Етичне вчення Д.С. Туптала (св. Димитрія, митрополита Ростовського) в контексті української духовної традиції", в 2009 — докторську дисертацію на тему "Українська духовна культура XVII — першої половини XVIII століть (історико-філософський аналіз)" (автореферат дисертації). З 1998 року працює в Інституті філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України, з 2010 — завідувач відділу історії філософії України. Автор праць з історії філософії України, політичної філософії, філософії історії. Перекладач з французької на укранську творів К. Леві-Строса, М. Мерло-Понті, П. Бурдьє, Р. Арона, М. Ґоше, К. Помяна, П. Манана. Стипендіат Дідро (MSH, Париж, 2006 р.), асоційований професор (directeur d'?tudes associ?) Школи вищих студій в соціальних науках (EHESS, Париж, 2008 р.), стипендіат Національного Центру книги Франції (2009 р., CNL, Париж).

Кл.слова:
релігійна література -- християнство

  Повний текст доступний у читальному залі "Фонду Президентів України"

Книжку історика філософії, есеїста і перекладача Володимира Єрмоленка присвячено творчості Вальтера Беньяміна (1892–1940) – одного з найупливовіших філософів ХХ століття. У центрі авторової уваги – засадничі топоси Беньямінового мислення, зокрема образи оповідача, фланера та колекціонера, теми міського простору та його трансформацій, феномени пам’яті й апокаліптичного очікування, поняття аури та аналогії. Водночас життя та ідеї Беньяміна постають як певна призма, що крізь неї дослідник намагається робити «фотознімки» епохи, насамперед німецької та французької гуманістики, літератури та мистецтва, загалом інтелектуального побуту 1920-х – 1930-х років. Поруч із Беньяміном на цих «фотознімках» з’являються інші чільні постаті тієї доби, як-от Фройд і Пруст, Бретон і Араґон, Гайдеґер і Арендт, Лукач і Адорно, Гофмансталь і Краус, Бльох і Кракауер, Шолєм і Деблін, що їх усіх пов’язує між собою головна тема книжки: драматичне та парадоксальне переплетення сучасности й архаїки в інтелектуальній атмосфері першої половини XX століття та зумовлений цим феномен «антимодерного модерну». Книжку щедро ілюстровано портретами згадуваних осіб і світлинами паризького фотографа Ежена Атже, що правлять за свого роду візуальний код Беньямінової філософії.

Кл.слова:
філософське вчення -- філософія