Повний текст доступний у читальному залі "Фонду Президентів України"

Эдмунд Гу́ссерль (нем. Edmund Husserl, 8 апреля 1859, Просниц, Моравия (Австрия) — 26 апреля 1938, Фрайбург) — немецкий философ, основатель феноменологии. В феноменологической редукции, то есть при выключении естественного мира, и космическое время сменяется феноменологическим — необходимой формой переживания и «необходимой формой, связывающей переживания с переживаниями», — подобно тому как «пространственная „протяженность… физического объекта» сменяется «„простертостью, принадлежной к имманентной сущности такого-то конкретного содержания ощущения (например, визуального в поле визуальных данных ощущения)». Это «время с его модусами данности: „теперь, „до, „после, модально определяемые „одновременно, „одно после другого и т. д., — это время не измерить ни положением солнца, ни с помощью часов, ни какими-либо средствами физики». Сознание внутреннего времени — форма синтеза сознания.

Кл.слова:
феноменологія -- епістемологія -- гносеологія

  Повний текст доступний у читальному залі "Фонду Президентів України"

Проблемы, характерные для второй половины XX столетия: пространственно-временная фрагментарность, контекстуальность, случайность, ироничность, – фактически составляют оттенок современной социокультурной ткани, определяемой в предлагаемых эссе как локальность. Привлекая философский, социологический, психологический, литературно-поэтический материал, автор рассматривает вопросы о контурах данного феномена, обстоятельствах его актуализации, потенциальных возможностях. Повествование ведется в стилистике соразмерной и созвучной характеру описываемого феномена. Особое место отводится взаимосвязи локальности и принципа целостности, оттеняющей круг надежд и опасений, которые современники связывают с миром малого.

Кл.слова:
просторово-часова фрагментарність -- контекстуальність -- соціум

  Повний текст доступний у читальному залі "Фонду Президентів України"

Автори колективної монографії, випущеної за редакції Євгена Андроса, розуміють позитивне та неґативне в людському єстві та світі культури у досить широкому діяпазоні. Як позитивне трактовано чималі досягнення в науці, техніці, освіті тощо. Що ж стосується неґативних вимірів людського буття в культурі, то XX століття представило достатньо проявів деструктивного й неґативного, що загалом спричинило гуманітарну катастрофу, знецінення засадничих цінностей, а відтак і самого людського життя. На це вказує Андрос у вступі: «Масштаби деструктивного у XX ст. призвели до геноциду цілих народів, зокрема голодомору в Україні 1932–1933 рр., безперервних впродовж всього минулого сторіччя війн, із яких дві були загальносвітовими». Окреслена проблематика вимагає філософського осмислення, аби виявити антропокультурні причини неґативного у людському бутті, а також віднайти способи змінімізувати його вплив. Монографія складається з десяти розділів, у яких автори розглядають різні аспекти співвідношення позитивного та неґативного вимірів у бутті людини. Євген Андрос досліджує бівалентність людського єства та її зв’язок із проблемою метафізичного зла. Геннадій Шалашенко звертає увагу на проблему антропологічного виміру трансцендентального арґументу в аспекті провокації тотальної людяности. Валерій Загороднюк розглядає позитивні та неґативні аспекти антропології пізнання. Назіп Хамітов аналізує філософську антропологію у її проблемному полі, звертаючися до концептів Еросу і Танатосу. Андрій Дондюк звертається до досвіду психології та психіятрії і намагається з’ясувати наявність у ньому позитивного та неґативного вимірів антропокультурного. Тарас Лютий досліджує феномен марґінальности в людському бутті. Інші розділи присвячені позитивно-неґативним аспектам реальности як принципам антропогенезу (Леонід Солонько), проблемі толерантности в конфлікті (Галина Ковадло), позитивним і неґативним аспектам масової культури, а також її впливові на сучасну релігію (Олег Ярош), часові історії та культуростворюваним формам комунікації (Костянтин Малєєв). Загалом усі дослідження, представлені у монографії, об’єднує загальне прагнення віднайти модель своєрідного соціяльного оптимізму, яка склала би передумову для життєствердного і творчого в людському бутті, а відтак наповнювала б це буття ознаками повноцінности.

Кл.слова:
онтологія -- антропологія -- маргінальність -- толерантність -- трансцендування

  Повний текст доступний у читальному залі "Фонду Президентів України"

Книга посвящена физическому учению Стои - одной из крупнейших философских школ эллинистически-римской эпохи. Предпринята попытка концептуальной реконструкции философии Стои. Представлены преимущественно те философские проблемы, которые не отражены достаточно полно в отечественной литературе, а в зарубежной науке вызывают серьезные споры. Концепция автора ориентирована на анализ идей, понятий и терминов, связанных с формированием новых представлений о движении, пространстве и времени. Исследование стоического дискурса, становление которого происходило в функциональных категориях, осуществляется в сопоставлении с воззрениями досократиков. Система понятий новаторского учения стоиков рассматривается в культурно-историческом контексте и в свете истории идей.

Кл.слова:
антична філософія -- стоїцизм -- просторові уявлення -- топос -- хора

  Повний текст доступний у читальному залі "Фонду Президентів України"

Книга являє собою спробу нового жанру — жанру філософії історії за аналогі­єю з тим, як пишеться філософія науки чи філософія мистецтва. Матеріалом, на якому писалась книга, є історія європейської цивілізації XX століття, насамперед того регіону цивілізації, який був охоплений комуністичним тоталітаризмом. Філо­софія історії має справу не з подіями самими по собі у їх часовій послідовності, а з історичним смислом подій. Проблеми історичного смислу безпосередньо пов'язані з оцінкою добра і зла в людському чині. Найбільші таємниці минулого століття не стільки у важливих деталях подій, історичній інтризі та прихованих стратегіях боротьби могутніх політичних сил, скільки у правильному розумінні й тлумаченні сенсу історичних явищ. Саме навколо оцінки історії розгортаються гос­трі суперечки, зокрема в українській історії — навколо оцінки Центральної Ради, гетьманату, Директорії, націонал-демократії та соціал-демократії, «розстріляного Відродження», голодомору і Великого терору, Вітчизняної війни та боротьби УПА, долі української культури в УРСР та в діаспорі, «перебудови» та наслідків її прова­лу (чи перемоги, важко сказати). Всі ці проблеми смислу національної історії роз­глядаються у книзі на широкому тлі.

Кл.слова:
філософія історії -- історія України -- тоталітаризм -- комуністичний терор