Повний текст доступний у читальному залі "Фонду Президентів України"

У книзі автор викладає свою теорію простору. Ця теорія дозволяє пояснити практично всі явища живої і неживої природи. Розглядаючи взаємодію безперервно мінливого неоднорідного простору з матерією, яка має конкретні властивості і якості, автор вводить поняття «квантування простору за матеріями». Подібний підхід дозволяє звести всі природні явища в одну гармонійну, не суперечливу систему. І, як наслідок, вперше з’являється можливість пояснити природу гравітаційного, магнітного та електричного полів, як результат взаємодії неоднорідного простору з неоднорідно розподіленою в ньому матерією. Використовуючи принцип неоднорідності, автор показує єдність законів природи на рівні макро- і мікрокосмосу. Уперше сформульовані необхідні та достатні умови для виникнення життя не лише на нашій планеті, але і на мільярдах інших планет із моменту їх виникнення. Книга буде цікавою як для учених і філософів, фахівців, викладачів, так і для широкого кола читачів, кому небайдужі проблеми пізнання життя на Землі і досягнення вищого рівня свідомості розумної матерії.

Кл.слова:
теорія простору

  Повний текст доступний у читальному залі "Фонду Президентів України"

Похоже, наиболее эффективным чтение этой книги окажется для математиков, особенно специалистов по топологии. Книга перенасыщена математическими аллюзиями и многочисленными вариациями на тему пространственных преобразований. Можно без особых натяжек сказать, что книга Делеза посвящена барочной математике, а именно дифференциальному исчислению, которое изобрел Лейбниц. Именно лейбницевский, а никак не ньютоновский, вариант исчисления бесконечно малых проникнут совершенно особым барочным духом. Барокко толкуется Делезом как некая оперативная функция, или характерная черта, состоящая в беспрестанном производстве складок, в их нагромождении, разрастании, трансформации, в их устремленности в бесконечность. Образуемая таким образом бесконечная складка (сразу напрашивается образ разросшейся до гигантских размеров коры головного мозга) имеет как бы две стороны или два этажа - складки материи и сгибы в душе. Тяжелые массы материальных складок громоздятся под действием внешних сил, а затем организуются в стройную систему согласно внутренним изгибам души. Декарт использовал совершенно иной принцип монтажа: для него материя характеризуется прямолинейной протяженностью, а душа - "прямизной", выправляющей любые душевные "наклонности".

Кл.слова:
матерія -- душа -- світогляд

  Повний текст доступний у читальному залі "Фонду Президентів України"

«Про природу речей» (лат. «De rerum natura») — поема римського поета Лукреція — і єдиний повністю збережений поетичний твір, у якому проповідується вчення Епікура. Слід зауважити, що Лукрецій, переконаний і пристрасний послідовник Епікура, не відтворив у своїй поемі всього вчення останнього: він виклав головним чином Епікурову фізику. У детальному викладі фізики Епікура полягає величезна заслуга Лукреція, тому що саме ця сторона Епікурового вчення представляє зовсім винятковий інтерес для історії наукової думки і матеріалізму. Що ж до вчення про критерії (каноніки) і етики, то він зачіпає їх лише побіжно. Епікур (ін. гр. Філософ 4-3 століття до н.е.) був найбільшим матеріалістом і атеїстом античного світу, ідеологом рабовласницької демократії, розвивав атомістичну філософію. Навчав, що матерія вічна і що боги не можуть у неї втручатися. Мета філософії — щастя людини, заради якого потрібно звільнитися від внутрішніх страхів і забобонів, пізнати закони природи.Суть філософії спрямована проти забобонів і містики. Поема Лукреція складається із шести книг. У перших двох книгах викладається атомістична теорія світобудови, що відкидає втручання богів у мирські справи. Книга третя присвячена вченню Епікура про душу, причому наводяться докази, що душа матеріальна, смертна і що страх перед смертю безглуздий. У четвертій книзі знаходиться виклад питань про людину, а також про чуттєві сприйняття, в яких Лукрецій бачить основу людських знань. У п'ятій книзі Лукрецій займається проблемами космогонії, пояснюючи походження землі, неба, моря, небесних тіл і живих істот. У кінці цієї книги дається блискучий нарис поступового розвитку людства і людської культури і розбирається питання про походження мови. Основний зміст шостої книги — знищення забобонних страхів шляхом природного пояснення явищ природи, що вражають людину. Тут йдеться про грім, блискавки, хмари, дощ, землетруси, виверження Етни, розливи Нілу, про різні незвичайні властивості джерел та інші явища природи. Закінчується остання книга міркуванням про хвороби і описом повального мору в Афінах під час Пелопоннеської війни в 430 році до н.е.

Кл.слова:
антична філософія -- епікуреїзм -- матеріалізм