Проаналізовано мовну структуру, образну систему книги М. Руденка "Найбільше диво - життя", розкрито новаторство письменника. Увагу приділено дискурсу, його смислотворчій функції. Доведено, що у структурі тексту спогадів пам'ять постає як особливий смислотворчий чинник, як дзеркало світу і водночас своєрідний інструмент, за допомогою якого простежується входження людини у світ. Охарактеризовано руденківське поняття випадку. Увагу зосереджено на тому, що соціальний зміст керує не лише процесом створення письменником моделі світу певного історичного часу, а й процесом сприйняття тексту. Визначено прийоми занурення реципієнта в текст і водночас виведення його поза текстові межі. Сама модель найтрагічнішої доби в М. Руденка представлена процесом, завдяки якому Зло переконливо перетворювалося на Квазідобро.

  Повний текст PDF - 234.99 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"