Узагальнено міжнародно-політичні передумови становлення та особливості функціонування Системи Договору про Антарктику (СДА); проаналізовано структуру та динаміку правових актів (конвенцій, протоколів, узгоджених заходів, рішень, резолюцій та рекомендацій), ухвалених на всіх регулярних і спеціальних нарадах у межах СДА, що мали місце за останнє півстоліття (1961 - 2011 рр.). Виявлено актуальну для кожного десятиліття проблематику, що в цілому вказує на поступальний (еволюційний) характер розвитку СДА: 1960-ті рр. - забезпечення обміну інформацією і налагодження міжнародного наукового співробітництва; 1970-ті рр. - розробка режиму освоєння природних ресурсів; 1980-ті рр. - найбільш динамічний період розвитку міжнародно-правового режиму регіону, для якого був характерний одночасний розвиток 4-х відмінних тенденцій. Це посилення дебатів між Консультативними Сторонами Договору про Антарктику щодо вироблення майбутнього режиму використання мінеральних ресурсів антарктичного регіону; дипломатична атака на Договір про Антарктику з боку країн, що розвиваються, посилення усталеного міжнародно-правового режиму регіону за рахунок різкого збільшення держав; що приєднались до Договору про Антарктику; надання Антарктиці природоохоронного статусу. Остання тенденція стала визначальною упродовж наступних 1990-их рр. Акти з інституціоналізації СДА, ухвалені після 2000 р., спрямовані на посилення стабільності міжнародно-правового режиму Антарктики і реагування на нові виклики СДА - проникнення немісцевих біологічних видів; оптимізація людської діяльності в регіоні внаслідок природних змін в екосистемі Антарктики у зв'язку з глобальним потеплінням; регулювання туристичної діяльності; комерціалізація наукових результатів. Виявлено 2 коротких, але критичних періоди біфуркації з інтервалом у 30 років. Перший період (1959 - 1961 рр.) закінчився з набуттям чинності Договором про Антарктику, що символізувало успіх міжнародної дипломатії (розв'язання назрілих міжнародних конфліктів з питань Антарктики спрямовувалось у русло стабільності та співробітництва). Другий період (1989 - 1991 рр.) закінчився підписанням Протоколу про охорону навколишнього середовища, внаслідок чого Антарктика з потенційного району піонерного освоєння викопних ресурсів перетворилась на планетарний заповідник. У 2041 р. прогнозується третя точка біфуркації розвитку СДА, зумовлена закінченням строку дії зазначеного Протоколу й актуалізацією питань остаточного врегулювання прав суверенітету в Антарктиці та розмежування континентального шельфу в Південному океані.

  Повний текст PDF - 638.21 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"