Розглянуто термінологію української мови, що відбиває сучасний стан і поняттєвий апарат галузей парфумерії і косметики. Розвиток парфумерно-косметичної термінології знаходиться в тісній кореляції з референтною сферою, в підсистемі взаємозалежних і взаємопов'язаних між собою мовних елементів. Походження, специфіка і розвиток парфумерно-косметичної термінології в українській мові викликають зацікавлення вчених і зумовлюють актуальність обраної теми. Мета дослідження - аналіз генези парфумерно-косметичної термінології сучасної української мови. Зібраний матеріал свідчить, що у складі термінології парфумерії та косметики питомі за походженням терміни становлять лише 5, 6 % від зібраних лексем (без урахування похідних слів). З індоєвропейського лексичного фонду успадковано слова вода, сіль, з праслов'янської мови - духи, мило, віск. Унаслідок контактів між східнослов'янськими мовами та власного розвитку української мови виникли такі номінації, як піна, свічка, пробник, освітлювач,білила та ін. Запозичення домінують у корпусі термінології косметичних і парфумерних засобів української мови (вони становлять 45, 6 % від загального числа досліджених нами термінів), що можна пояснити загальнотермінологічною тенденцією до інтернаціоналізації фахової лексики та міжнародним характером парфумерно-косметичної індустрії. Прямі або опосередковані етимологічні запозичення з грецької (аромат, крем), латинської (гель, концентрат), французької (помада, одеколон), англійської мов (спрей, коректор, тонік) зазнають на грунті приймаючої української мови фонетичної, лексико-семантичної, граматичної адаптації.

  Повний текст PDF - 741.433 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"