На матеріалі випадків ситуативного (на рівні мовлення) переходу власних назв до апелятивів розглянуто експліцитні засоби, що сигналізують про деонімізацію: плюралізацію вихідної пропріальної назви, написання з малої літери, використання диференціальних означень (які відрізняють семантично трансформоване слово від власної назви - прототипа) та означень-ідентифікаторів (які вводять семантично трансформоване слово до класу подібних явищ), використання лапок, злиття слів, контамінації назв та сполучення цих засобів. Актуальність дослідження пов'язана з активністю процесів семантичних змін власних назв в сучасних українських публіцистичних текстах. Встановлено, які зовнішні прояви супроводжують семантичну трансформацію онімів; виявлено частотність цих експліцитних рис та домінування деяких із них; досліджено, які формальні ознаки можуть одночасно використовуватися при ситуативній апелятивізації певної пропріальної назви.

  Повний текст PDF - 3.898 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"