Мета роботи - оцінити безпечність спірографії із бронходилатаційним тестом у пацієнтів із поєднанням стабільної ішемічної хвороби серця (ІХС) та хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ). Обстежено 148 пацієнтів, з них 53 із поєднанням стабільної ІХС та ХОЗЛ, 53 із ІХС без супутнього ХОЗЛ та 42 із ХОЗЛ. Пацієнтам виконано загальноклінічне обстеження, добовий моніторинг електрокардіограми, ехокардіографію, спірографію. Виявлено збільшення кількості екстрасистол за 1 год після виконання спірографії, найбільший приріст кількості суправентрикулярних екстрасистол установлено у пацієнтів із поєднаною патологією - в середньому 12,6 +- 6,8 (p = 0,23). Кількість шлуночкових екстрасистол (ШЕ) протягом 1 год після спірографії у пацієнтів із поєднаною патологією збільшилася на 27,8 +- 12,6 (p = 0,0064), в осіб із ІХС - на 3,4 +- 2,2 (p = 0,19), у пацієнтів із ХОЗЛ - на 15,7 +- 12,5 (p = 0,076). Збільшення кількості або виникнення політропних ШЕ зареєстровано у 4 (7,5 %) осіб із поєднаною патологією, у 2 (3,8 %) пацієнтів із ІХС та у 3 (7,1 %) осіб із ХОЗЛ. Виникнення ШЕ високих градацій під час спірографії відзначено вії (20,7 %, p = 0,008) осіб із поєднанням ІХС та ХОЗЛ, у 5 (9,4 %, p = 0,06) пацієнтів з ІХС та у 3 (7,1 %, p = 0,23) осіб із ХОЗЛ. Установлено предиктори приросту кількості ШЕ протягом 1 год після виконання спірографії для пацієнтів із поєднанням ІХС та ХОЗЛ. Висновки: виконання спірографії асоційоване з виникненням порушень ритму в пацієнтів із поєднанням ІХС та ХОЗЛ. До проведення спірографії пацієнтам із ІХС необхідно провести ехокардіографію та добовий моніторинг електрокардіограми.

  Повний текст PDF - 1.312 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"