Мета роботи - визначити особливості циркадної регуляції і порушень серцевого ритму за даними холтерівського моніторування електрокардіограми (ХМ ЕКГ) у пацієнтів з гіпертонічною хворобою (ГХ) і частими рецидивами фібриляції передсердь (ФП) залежно від клінічної форми та вегетативного варіанта аритмії. Обстежено 146 пацієнтів з ГХ II стадії, ускладненою частими рецидивами ФП, віком від 37 до 86 років. Як групу порівняння обстежено 26 пацієнтів з ГХ II стадії без ФП, яку заперечували за допомогою анамнестичних даних і даних ХМ ЕКГ, віком від 39 до 74 років. Тривалість аритмічного анамнезу коливалася від 1 до 30 років (у середньому (5,7 +- 0,5) року). У 56 (38,4 %) хворих перебіг захворювання свідчив про пароксизмальну аритмію і в 90 (61,6 %) - про персистентну. Анамнез ГХ коливався від 1 до 40 років і в середньому становив (11,6 +- 0,6) року. У всіх хворих проведено ХМ ЕКГ згідно зі стандартним протоколом. У хворих з ФП незалежно від форми аритмії, на відміну від пацієнтів без ФП, спостерігали статистично значуще збільшення загальної кількості суправентрикулярних екстрасистол (СЕ) на добу (p << 0,0001). У хворих з ФП парні і групові СЕ реєстрували статистично значуще частіше (p << 0,0001). У 35,7 % пацієнтів з пароксизмальною і у 33,3 % - із персистентною ФП реєстрували короткі безсимптомні епізоди суправентрикулярної пароксизмальної тахікардії (СВПТ). Такі епізоди не виявляли у хворих без ФП (p << 0,001). Аналіз епізодів безбольової ішемії міокарда показав статистично значущі відмінності в реєстрації цих епізодів у пацієнтів із персистентною ФП у порівнянні з хворими без ФП (38,9 і 19,2 % відповідно; p = 0,05). Дисперсія інтервалу QT статистично значуще вища у групах хворих з ФП у порівнянні з хворими без аритмії (p << 0,05). Показник дисперсії PQ/QT статистично значуще менший у хворих з ФП у порівнянні з пацієнтами без аритмії (p << 0,05). За вагусного варіанта ФП реєстрували значно менші денну частоту серцевих скорочень (p << 0,04) і циркадний індекс (ЦІ) (p = 0,02) і статистично значуще більше середньодобових безсимптомних епізодів СВПТ (p << 0,04). За змішаного варіанта визначаються статистично значуще більші ЦІ (p << 0,05), добова кількість СЕ (p << 0,04) і кількість епізодів парних і групових СЕ (p << 0,04). Висновки: у пацієнтів з ГХ і частими рецидивами ФП за даними ХМ ЕКГ у порівнянні з хворими на ГХ без нападів ФП упродовж доби виникає статистично значуще більше СЕ, парних і групових СЕ, епізодів СВПТ, безбольової ішемії міокарда, збільшуються дисперсія QT і відношення дисперсія PQ/дисперсія QT. Не виявлено принципових відмінностей щодо показників ХМ ЕКГ у пацієнтів з різними клінічними формами ФП. Існують деякі принципові відмінності щодо показників ХМ ЕКГ за різних вегетативних варіантів ФП. Так, у разі вагусного варіанта ФП реєструються суттєво нижчі денна частота серцевих скорочень і ЦІ та суттєво більша середньодобова кількість безсимптомних епізодів СВПТ. Водночас у разі змішаного варіанта визначали суттєво вищий ЦІ, більше СЕ та епізодів парних і групових СЕ на добу у порівнянні з іншими вегетативними варіантами аритмії.

  Повний текст PDF - 1.305 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"