Мета роботи - дослідити демографічні, анамнестичні, вихідні клінічні, лабораторно-інструментальні показники та їх динаміку впродовж госпітального періоду ГІМ з елевацією сегмента ST залежно від значення відношення фенілаланін/тирозин у плазмі крові хворих у день госпіталізації. Проспективно обстежено 92 хворих з ГІМ з елевацією сегмента ST (66,3 % чоловіків, вік - у середньому (59,2 +- 9,3) року), яким не проводили процедури реваскуляризації. Залежно від співвідношення фенілаланіну та тирозину в плазмі крові в день госпіталізації хворих розподілили на 2 групи: в I групу ввійшли хворі з вихідним відношенням фенілаланін/тирозин 2,06 і менше (n = 67), а в II групу - зі значенням більше 2,06 (n = 25). Вміст вільних амінокислот у плазмі крові визначали в день госпіталізації за допомогою методу іонообмінної рідинно-колонкової хроматографії. У хворих II групи частіше траплялася стенокардія напруження (84,0 у порівнянні з 43,3 % у хворих I групи, p = 0,001), перенесений ГІМ (28,0 у порівнянні з 5,97 %, p = 0,011), артеріальна гіпертензія (100,0 у порівнянні з 77,6 %, p = 0,023) і хронічна серцева недостатність (84,0 у порівнянні з 43,3 %, p = 0,001) в анамнезі. У день госпіталізації в них частіше діагностували гостру лівошлуночкову недостатність (ЛШН) (72,0 у порівнянні з 35,8 %, p = 0,002) і синусову тахікардію (48,0 у порівнянні з 25,4 %, p = 0,038). У хворих II групи була більшою вихідна ШОЕ ((17,3 +- 13,3) у порівнянні з (10,9 +- 9,2) мм/год, p << 0,01) та меншою - швидкість клубочкової фільтрації ((70,9 +- 34,1) у порівнянні з (89,1 +- 30,3) мл/хв, p << 0,05). На тлі лікування статистично значущу динаміку більшості лабораторних показників спостерігали в обох групах хворих, проте рівень глобулінемії статистично значуще знижувався на десяту добу (на 12,0 %, p << 0,01) лише в I групі. У I групі були вищими вихідні рівні систолічного, діастолічного та середнього артеріального тиску (на 18,2 %, p = 0,003; на 20,6 %, p = 0,00002, та на 19,5 %, p = 0,0002) у порівнянні з II групою і спостерігалося статистично значуще зниження цих показників упродовж 10-денного періоду лікування, на відміну від хворих II групи. За характеристиками ЕКГ та ЕхоКГ, частотою розвитку систолічної дисфункції лівого шлуночка (ЛШ) у день госпіталізації групи статистично значуще не відрізнялися. Висновки: у хворих з ГІМ з елевацією сегмента ST вихідне значення відношення фенілаланін/тирозин у плазмі крові більше 2,06 як непрямий маркер дефіциту тетрагідробіоптерину й обмежених можливостей ендогенних систем кардіопротекції трапляється у 27 % пацієнтів і асоціюється з частішим розвитком гострої ЛШН, лабораторного запального синдрому та відсутністю гіпертензивної реакції в день госпіталізації. За умов однакових локалізації некрозу міокарда, розмірів ішемічного пошкодження, показників систолічної та діастолічної функцій ЛШ у день госпіталізації, однакового лікування хворі з ГІМ з елевацією сегмента ST з вихідним відношенням фенілаланін/тирозин більше 2,06 мають значно гірший прогноз щодо неускладненого перебігу госпітального періоду та відновлення регіональної скоротливості ЛШ у порівнянні з хворими з величиною відношення фенілаланін/тирозин 2,06 і менше.

  Повний текст PDF - 1.381 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"