Мета роботи - вивчити особливості структурно-функціональних змін серця за даними ехокардіографії у хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС), які перенесли інфаркт міокарда (ІМ), із цукровим діабетом (ЦД) 2 типу та без нього. Обстежено 87 хворих (середній вік - (<$E60,21~symbol С~0,87>) року), з яких 31 особа - пацієнти, котрі перенесли ІМ та хворіють на ЦД 2 типу (основна група), 29 хворих з перенесеним ІМ без ЦД та 27 - пацієнти з ізольованим ЦД 2 типу. Ехокардіографічне дослідження з оцінкою морфофункціонального стану міокарда виконували за загальноприйнятою методикою. У хворих основної групи на відміну від осіб контрольної групи виявлено достовірне збільшення розмірів усіх камер серця (p << 0,001), потовщення стінок лівого шлуночка (ЛШ) (p << 0,001), зниження фракції викиду (ФВ) (p << 0,001) і порушення діастолічної функції ЛШ та правого шлуночка (ПШ) з переважанням діастолічної дисфункції релаксаційного типу, підвищення тиску в легеневій артерії (p << 0,001). Під час зіставлення ехокардіографічних показників пацієнтів основної групи з показниками хворих на ІХС, які перенесли ІМ, без ЦД 2 типу виявлено достовірне збільшення розмірів лівого (ЛП) (p << 0,01) і правого передсердь (p << 0,05), зниження ФВ (p << 0,01) та більш глибоку діастолічну дисфункцію ЛШ та ПШ. Морфофункціональний стан міокарда пацієнтів основної групи у порівнянні з хворими на ізольований ЦД 2 типу характеризується достовірним збільшенням розмірів ЛП (p << 0,05), зниженням ФВ (p << 0,001) та більш вираженими порушеннями діастоли ЛШ. Висновки: наявність ЦД 2 типу у хворих на ІХС, які перенесли ІМ, у порівнянні з такими ж пацієнтами без ЦД 2 типу в дослідженні асоціювалася зі збільшенням кінцевосистолічного розміру ЛШ та розмірів передсердь, ремоделюванням ЛШ переважно за типом концентричної гіпертрофії, більш глибокою діастолічною дисфункцією ЛШ і ПШ та значнішим порушенням систоли ЛШ.Мета роботи - вивчити вплив застосування альфа-ліпоєвої кислоти (АЛК) на динаміку ехокардіографічних показників у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2 типу, що перенесли інфаркт міокарда (ІМ) без зубця Q. Обстежено 39 хворих із ЦД 2 типу, що перенесли ІМ без зубця Q. До базисної терапії пацієнтів на 4 міс додавали АЛК у добовій дозі 600 мг. Ехокардіографічне дослідження з оцінкою морфофункціонального стану міокарда проводили за загальноприйнятою методикою до початку лікування та після його завершення. Під час застосування АЛК у хворих на ЦД 2 типу з перенесеним ІМ без зубця Q виявлено статистично значуще зниження максимальної швидкості пізнього піку діастолічного наповнення (Va) - з (0,50 +- 0,01) до (0,46 +- 0,01) м/с на мітральному (p << 0,05) та з (0,48 +- 0,01) до (0,43 +- 0,01) м/с на тристулковому (p << 0,01) клапанах, часу сповільнення раннього діастолічного наповнення правого шлуночка (ПШ) - з (166,58 +- 3,09) до (158,27 +- 2,72) мс (p << 0,05). Статистично значущо збільшилося співвідношення швидкостей раннього та пізнього піків діастолічного наповнення (Ve/Va) шлуночків (p << 0,05): за лівим шлуночком (ЛШ) - з 0,89 +- 0,03 до 0,97 +- 0,02 та за ПШ - з 0,79 +- 0,02 до 0,86 +- 0,02. Також зафіксовано тенденцію до зменшення діастолічного наповнення ЛШ (p << 0,1) і часу ізоволюмічного розслаблення ЛШ (p << 0,1). Дослідження систолічного потоку крові з вихідного відділу ПШ показало статистично значуще зниження тиску в легеневій артерії - з (21,95 +- 1,02) до (18,85 +- 0,79) мм рт. ст. (p << 0,05) на тлі прийому АЛК. Висновки: застосування АЛК протягом 4-х міс у хворих на ЦД 2 типу, що перенесли ІМ без зубця О, покращує діастолічну функцію як лівих, так і правих відділів серця та зумовлює зниження середнього тиску в легеневій артерії.

  Повний текст PDF - 1.004 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"