Мета роботи - дослідити показники ліпідного обміну й адипоцитокінів у хворих на морбідне ожиріння через 6 місяців після застосування консервативних та хірургічних методів лікування. Обстежено 164 хворих на морбідне ожиріння (індекс маси тіла >> 40 кг м<^>2), які сформували 2 групи. Хворих I групи (81 пацієнт) лікували за допомогою дієти та препарату "Стифімол". Хворим II групи (83 пацієнти) виконано баріатричні операції (бандажування або шунтування шлунка). До та через 6 міс після лінування у всіх пацієнтів проведено загальноклінічне обстеження, визначено антропометричні показники, концентрації загального холестерину, тригліцеридів, холестерину ліпопротеїнів високої та низької щільності, лептину, адипонектину та індекс лептин/адипонектин. Через 6 міс після лікування у хворих обох груп вірогідно зменшилися маса тіла та індекс маси тіла: у I групі - на 5,5 кг (4,6 %), у II - на 35 кг (22,8 %). Унаслідок цього вірогідно знизилися рівні загального холестерину (на 6,9 % у чоловіків та на 3,6 % у жінок I групи; на 19,7 % у чоловіків та на 22 % у жінок II), тригліцеридів (на 15,4 % у чоловіків та на 14,3 % у жінок I групи; на 33,3 % у жінок і чоловіків II групи) та підвищився вміст холестерину ліпопротеїнів високої щільності (на 8 % у чоловіків, на 7,7 % у жінок I групи, на 20 % у чоловіків та на 9 % у жінок II групи). У пацієнтів II групи знизилася концентрація лептину (на 39,4 % у чоловіків та на 52,4 % у жінок). У пацієнтів I групи вірогідних змін рівня лептину не виявлено. Висновки: медикаментозні та хірургічні методи лікування ожиріння супроводжувалися зниженням маси тіла. Більш значне її зниження спостережено у пацієнтів II групи, що асоціювалося з суттєвішими змінами ліпідного профілю та вірогідним зниженням рівня лептину.

  Повний текст PDF - 127.327 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"