Артеріальна гіпертензія (АГ) є одним із головних модифікованих незалежних факторів розвитку інсульту та одним з провідних чинників, який може визначати перебіг та наслідки інсульту. Оцінювання структури тяжкості та тривалості АГ у випадку гострого ішемічного інсульту (ГІІ) з різним неврологічним дефіцитом, патогенезом, локалізацією та величиною вогнища сприятиме адекватному прогнозу наслідків судинної катастрофи й удосконаленню профілактики. Мета дослідження - аналіз ІІ залежно від його клініко-інструментальних особливостей з огляду на структуру тяжкості і тривалості АГ. Проведено комплексне клініко-неврологічие обстеження 150 пацієнтів: 74 (49,3 %) жінок та 76 (50,7 %) чоловіків віком від 43 до 80 років (середній вік - 67,4 +- 0,7 року) з ГІІ та документально підтвердженою АГ в анамнезі. Тяжкість інсульту оцінювали за шкалою NIHSS. Діагноз АГ, її тяжкість, тривалість встановлено на підставі даних клінічного, інструментального обстеження та медичної документації. Тяжкість ІІ за шкалою NIHSS становила 9,5 +- 0,35 бала; у 57,4 % хворих визначали середній ступінь тяжкості неврологічних розладів. Тривалість АГ в обстежених пацієнтів в анамнезі становила у середньому 12,3 +- 0,64 року. Найчастіше фіксували АГ тривалістю понад 6 - 10 років (46 %). Тривалість АГ в анамнезі достовірно корелювала з тяжкістю неврологічного дефіциту на момент надходження до стаціонару. Аналіз розподілу пацієнтів за ступенем АГ свідчить, що майже у половини хворих виявлено II ступінь АГ - 72 (48,0 %), у близько третини 48 (32 %) пацієнтів III ступінь АГ, у 20 % спостерігали АГ легкого ступеня. Між тривалістю АГ та її ступенем існував помірний прямий зв'язок r = 0,592 (p = 0,001), так само, як між величиною бала за NIHSS та ступенем АГ r = 0,612 (p = 0,001). За тяжкого інсульту домінували пацієнти з АГ III ступеня - 26 (68,4 %); p << 0,05. АГ I ступеня асоціювалась переважно з розвитком легкого та середньо-тяжкого інсульту у більшості хворих - 28 (93,3 %). Заключення: питома вага АГ різного ступеня за тяжкістю і тривалістю неоднакова у випадку інсульту та залежить від тяжкості гострої судинної катастрофи. Питома вага різних ступенів тяжкості та тривалості АГ достовірно відрізнялася залежно від патогенетичного підтипу інсульту. Не виявлено достовірної різниці у структурі доінсультної тривалості АГ та її тяжкості у хворих з різними розмірами вогнищ інфаркту. Тяжкість і тривалість АГ в анамнезі значною мірою впливають на тяжкість ІІ на момент надходження до стаціонару, що вимагає поліпшення ранньої діагностики, профілактики тяжких форм АГ, а також зумовлює подальше вивчення впливу АГ на наслідки інсульту.

  Повний текст PDF - 441.004 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"