Досліджено функціонування інтертекстуальних та автоінтертекстуальних конструкцій у творах Галини Пагутяк ("Біограф Леонтовича", "Гірчичне зерно", "Гола дитина, або Ще одна новорічна історія", "Зачаровані музиканти" та інших) у контексті теорії метароману. Охарактеризовано такі їх види, як алюзії (на чужі чи власні тексти), варіації на тему претексту (чужого або свого), переказ сюжету одного твору в тексті іншого, коментувальне посилання на претекст, згадка назви одного твору в тексті іншого, включення частини одного твору в інший, дописування чужого або власного тексту. Охарактеризовано типологію повторюваних (наскрізних) образів лабіринту, дитини, книги, книжника, кота. Доведено, що наскрізні образи, інтертекстуальні та автоінтертекстуальні конструкції забезпечують цілісність творчого набутку письменниці.

  Повний текст PDF - 616.405 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"