Критично проаналізовано оцінки радянським літературознавством творчого доробку Панаса Мирного. Запропоновано екзистенційне прочитання ранніх повістей "П'яниця", "Лихі люди". З'ясовано смислові перегуки між повістями й епістолярною спадщиною Панаса Мирного. Зокрема, у процесі дослідження епістолярію письменника зроблено акцент на екзистенціальному світосприйманні Панаса Мирного. Аналіз художнього світу письменника надає змогу глибше зрозуміти психологію персонажів Панаса Мирного. Розглянуто особливості художнього розгортання мотивів самотності, тривоги, страху. Зроблено висновки, про те, що ранні (70-их років написання), твори Панаса Мирного позначені невротичною тривожністю, почуттями неспокою і страху, протестом проти зла. На основі текстуального аналізу доведено: Панас Мирний, не пориваючи зі старою школою реалізму, запроваджує нову літературну техніку, збагачує її тематично та психологічними деталями, що органічно вкраплюються в художню структуру його ранніх повістей.

  Повний текст PDF - 119.426 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"