Виживаність у популяції дітей з термінальною стадією ниркової недостатності є багатофакторною і залежить від різних характеристик пацієнта і лікування, а також від ступеня економічного добробуту країни, в якій відбувається лікування. Хоча інші пов'язані з пацієнтом наслідки, такі як зріст, психосоціальний розвиток і якість життя, мають велике значення, подовження виживаності пацієнта, можливо, є найбільш важливою клінічною метою. Мета дослідження - проаналізувати модальність нирково-замісної терапії і виживаність у популяції дітей з термінальною стадією ниркової недостатності, грунтуючись на базі даних дітей м. Київ, які одержували нирково-замісну терапію за період з 2006 по 2018 рр., на прикладі Київського міського дитячого нефрологічного центру. У 40 дітей з хронічною хворобою нирок 5-ї ст., які перебували на нирково-замісній терапії, аналізувались модальність методів нирково-замісної терапії, первинні ниркові захворювання, гендерні і вікові особливості, антропометричні дані, швидкість клубочкової фільтрації на старті нирково-замісної терапії, наявність залишкової функції нирок, коморбідність та їх вплив на виживаність пацієнтів. У 40 пацієнтів, які розпочали нирково-замісну терапію за період з 2006 по 2018 рр. в Київському міському дитячому нефрологічному центрі, модальність на старті представлена у 80 % гемодіалізом, у 12,5 % - додіалізною трансплантацією нирки, у 7,5 % - перитонеальним діалізом. Час перебування на нирково-замісній терапії коливався від 28 до 199 міс. Переважна кількість пацієнтів розпочала лікування гемодіалізом у віковій категорії 10 - 14 років (42,9 %). Проведення трансплантації нирки у дітей переважно відбувалось у віковому діапазоні 15 - 17 років (33,3 %). Загалом кількість осіб жіночої статі на нирково-замісній терапії (гемодіаліз і перитонеальний діаліз) становила 57,1 %, а чоловічої - 42,9 %. Серед пацієнтів з трансплантованою ниркою 66,7 % пацієнтів жіночої статі і 33,3 % - чоловічої. У переважної більшості пацієнтів (>> 50 %) первинні ниркові захворювання представлені вродженими вадами розвитку нирок і сечової системи; 10 % дітей на нирково-замісній терапії мали множинні вроджені вади розвитку (головного мозку, серця, легенів), синдромний діагноз реєструвався у 7,5 % пацієнтів. Затримка психомоторного розвитку реєструвалась у 12,5 % пацієнтів. Аналіз одержаних даних показав, що 48,6 % дітей, які одержували гемодіаліз і перитонеальний діаліз, відставали у зрості, 51,4 % мали артеріальну гіпертензію. Зі швидкістю клубочкової фільтрації в діапазоні 8 - 15 мл/хв/1,73 м<^>2 розпочали лікування нирково-замісною терапією переважна більшість пацієнтів (55 %). Висновки: виживаність пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності є багатофакторною, значною мірою залежить від доступу до лікування, витрат на охорону здоров'я в країні, етіології захворювання, віку, статі, антропометричних показників, можливості трансплантації і наявності супутніх захворювань. П'ятирічна виживаність пацієнтів на нирково-замісній терапії за 2006 - 2018 рр. в Київському міському дитячому нефрологічному центрі становила 93,1 %, 10-річна виживаність - 83,3 %.

  Повний текст PDF - 3.101 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"