Додаткові діагностичні можливості проби із водно-сольовим навантаженням у пацієнтів з хронічною хворобою нирок I–III стадії

Савицька, Л. М.

Щороку зростає кількість пацієнтів із хронічною хворобою нирок (ХХН), зокрема і тих, які потребують нирково-замісної терапії. Користуючись рекомендаціями KDIGO, використовуємо показник альбумінурії та розрахункової швидкості клубочкової фільтрації для оцінки ниркових наслідків. Постійно ведуться пошуки нових діагностичних маркерів раннього виявлення ризику прогресування ХХН. Цікавою є можливість використання з цією метою такого загальнодоступного показника, як сечова кислота сироватки крові. Мета дослідження - оцінити зміну рівня сечової кислоти сироватки крові в пацієнтів із ХХН I - III стадії на фоні проведення водно-сольового навантаження 0,5 % розчином натрію хлориду з розрахунку 0,5 % від маси тіла, а також виявити взаємозв'язок цього показника із зниженням розрахункової швидкості клубочкової фільтрації через рік. На базі КЗ КОР "Київська обласна лікарня № 2" обстежені 102 пацієнти з ХХН I - III стадії. Під час визначення функціонального ниркового резерву з використанням модифікованої методики А. І. Гоженка, адаптованої до амбулаторно-поліклінічних умов при проведенні водно-сольового навантаження 0,5 % розчином натрію хлориду з розрахунку 0,5 % від маси тіла, додатково визначалася концентрація сечової кислоти сироватки крові до та через одну годину після навантаження. Протягом року спостереження пацієнти, у яких на фоні водно-сольового навантаження значення сечової кислоти сироватки крові зросли, залишилися тими самими або знизилися менше ніж на 5 ммоль/л, мали статистично більше зниження швидкості клубочкової фільтрації: 9,2 +- 10,7 мл/хв/1,73 м<^>2 порівняно з пацієнтами, у яких на фоні водно-сольового навантаження сечова кислота знизилася більше ніж на 5 ммоль/л: 4,1 +- 10,0 мл/хв/1,73 м<^>2. Висновки: при розширенні функціональних можливостей тесту з визначення функціонального ниркового резерву за рахунок визначення зміни сечової кислоти можна індивідуалізувати прогноз конкретного хворого щодо прогресування ХХН.