Запропоновано відмежування (консервацію верхнього поверху очеревини) за допомогою лапароскопічної пексії великого чіпця (ВЧ) до парієтальної очеревини на рівні пупка. Основна проблема в цьому випадку - формування герметичних поверхів очеревини без сполучення між собою, чого можна досягти лапароскопічною пексією ВЧ до парієтальної очеревини (ПО) на рівні пупка. Мета роботи - експериментально вдосконалити метод фіксації ВЧ до ПО для пролонгації процедури перитонеального діалізу. Основна група (ОГ) - 30 щурів, яким верхній і нижій поверхи відмежовували за допомогою запатентованого лапароскопічного зшивача з використанням біозварювальних технологій. Група порівняння (ГП) - 30 щурів, яким верхній і нижній поверхи відмежовували підшиванням ВЧ до ПО неперервним швом полігліколідною лігатурою розміром 4 - 0. Усім щурам через окремі контрапертури у спині встановлено 2 м'яких поліхлорвінілових дренажі у верхній і нижній поверхи черевної порожнини. Через 14 діб щурам вводили в "нижній" дренаж 5,0 мл 0,9 % фізіологічного розчину зафарбованого брильянтовим синім. Через "верхній" дренаж вводили 3,0 мл 0,9 % фізіологічного розчину, якщо після аспірації виявляли брильянтовий зелений, то герметичності не було. Також оцінювали міцність сформованого рубця, як функціонально, так і гістологічно. Функціональна проба полягала у визначенні та порівнянні тиску рідини, який розгерметизовує поверхи. Гістологічні ознаки: у щурів ОГ чітко візуалізується некротичний струп з активною лейкоцитарною інфільтрацією; у щурів ГП були незначні запальні процеси, лейкоцитарна інфільтрація. На 3-тю добу після хірургічного втручання у щурів ОГ наявні активний фагоцитоз опікового струпа, багато лейкоцитів і еритроцитів, ознаки проліферації з фібробластами у вогнищі з'єднання, тоді як у щурів ГП навколо лігатури помітні лейкоцити, помірна кількість макрофагів, поодинокі еритроцити. На 7-му добу в ОГ визначалися активні проліфераційні процеси, опіковий струп майже зник, сформувався інфільтративно-проліферативний тяж із вираженою судинною сіткою, множинними фібробластами. Водночас у ГП гістологічні ознаки були без значних змін, формувалися поодинокі судини. На 14-ту добу в ОГ наявні зрілі сполучнотканинні елементи поряд із молодими фіброцитами, еластичні волокна та фібробласти. У ГП спостерігалися слабо виражені ділянки формування сполучної тканини навколо лігатури. Отже, у щурів ОГ формується міцне з'єднання чіпця з ПО, тоді як у щурів ГП з'єднання тримається лише завдяки лігатурі. Порівняння герметичності у щурів ОГ показало задовільний результат у 48 випадках (96,0 %), у щурів ГП - у 32 випадках (64,0 %). Порівняння функціональних можливостей з'єднання показало, що в ОГ початкова точка розгерметизації починалася з 7,0 мл, а 100,0 % розгерметизації відбувалося за 11,5 мл. У ГП розгерметизація відбувалася, починаючи з 6,0 мл і в 100,0 % наставала після введення 8,5 мл. Висновки: застосування біозварювального приладу надає змогу поліпшити методику обмеження черевної порожнини для пролонгації перитонеального діалізу і забезпечити формування надійного з'єднання між чіпцем та ПО, яке на 74,5 % міцніше ніж лігатурне.

  Повний текст PDF - 579.769 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"