Патофізіологічні механізми, що призводять до виникнення вегетативного дисбалансу та психосоматичних порушень (зокрема, депресії) у хворих із хронічною серцевою недостатністю (ХСН), поєднуються з механізмами наростання тяжкості власне синдрому ХСН та зумовлюють зростання ризику виникнення епізодів декомпенсації. Результати новітніх досліджень у галузі базових наук підтверджують важливу роль вегетативної та психосоматичної дисфункції (зокрема, депресивних і тривожних порушень) не лише як маркерів тяжкості ХСН та коморбідних станів, але і як незалежних чинників наростання цього синдрому, що зумовлено наявністю спільних патофізіолоіічних (гемоциркулярних, нейрогуморальних, імунозапальних, цитотоксичних) механізмів розвитку. Морфофункціональні порушення в структурах центральної нервової системи (лімбіко-ретикулярний комплекс, довгастий мозок, префронтальна ділянка кори) є патофізіологічною основою формування причинно-наслідкового поєднання вегетативних і психосоматичних дисфункцій з власне прогресуванням ішемічної хвороби серця та ХСН. Мета роботи - з'ясувати діагностичну та прогностичну роль поєднаної психовегетативної дисфункції щодо наростання тяжкості ХСН у хворих на ішемічну хворобу серця. Оцінюючи варіабельність серцевого ритму діагностичним комплексом "Фазаграф", з'ясовували стан вегетативної тонічної активності. Психосоматичний дисбаланс вивчали, заповнюючи Шпитальну шкалу депресії і тривожності. Відносний ризик визначали за допомогою побудови чотирипольних таблиць. У дослідження було включено 151 хворого (60 чоловіків, 91 жінка; середній вік - 60 +- 9,31 року). Пацієнтів було розподілено на 4 групи залежно від наявності ізольованих або поєднаних вегетативних і психосоматичних порушень. У 3- і 6-місячний період оцінювали поширення виникнення ознак декомпенсації серцевої недостатності. Виявлено, що наявність вегетативної і/або психосоматичної дисфункції асоціюється з вищим функціональним класом стенокардії навантаження, вищим функціональним класом і стадією серцевої недостатності. Вивчення відносного ризику наростання тяжкості серцевої недостатності в 3- і мі- сячний період показало, що найгірший прогностичний профіль є в разі поєднаної вегетативної та поєднаної психовегетативної дисфункції, в 6-місячний період - поєднаної психовегетативної дисфункції з суттєвим зростанням відносного ризику в часі. Висновки: за наявності комбінованого психовегетативного дисбалансу існує найбільший відносний ризик наростання тяжкості ХСН упродовж 6 міс із потужною тенденцією до збільшення протягом усього цього періоду, незважаючи на рекомендації, що надаються пацієнтам для модифікації способу життя і дотримання медикаментозного лікування. За наявності ізольованої гіперсимпатикотонії (за відсутності психосоматичних розладів) підвищується ризик виникнення ознак ХСН впродовж 3- і 6-місячного періоду, але не зростає відносний ризик щодо шпиталізації. Психосоматичні розлади за відсутності гіперсимпатикотонії супроводжуються зниженням відносного ризику наростання тяжкості ХСН впродовж 6 міс.

  Повний текст PDF - 359.311 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"