Досліджено біблійну концепцію мовно-комунікаційного простору (Х - ХVII ст.) крізь призму функціонування книжної української мови. Простежено системно-ідеологічний відхід від біблійних мовних приписів і запровадження постулату священних мов на противагу до мов народних, простих. У центрі дослідження і шлях проникнення руської мови у сакральні тексти не лише як повернення до біблійних догм, але і символу доби Відродження та Реформації. Підкреслено, що вже в ранній філологічній традиції неминуче виникає своя філософія та теорія перекладу. Починаючи від ХV ст., у контексті раціоналізації сприйняття світу в Україні зароджується філологічно-критичний метод, застосовуваний під час перекладу священних книг із різних мов. На середину ХVI ст. припадають перші переклади руською мовою богослужбових книг, що пов'язано з так званим другим періодом ренесансного гуманізму (з другої половини ХVI ст. і до початку ХVII ст.), коли триває інтенсивне напрацювання ранньогуманістичних ідей у поєднанні з раціоналістично-реформаційними.

  Повний текст PDF - 238.873 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"