Розглянуто семантичну структуру прийменника за української мови ХVI - першої половини XVII ст. Автори тогочасних граматик у своїх працях відносять досліджувану мовну одиницю до класу прийменників та вказують на її широку функціональність і сполучуваність з родовим, знахідним та орудним відмінками. З'ясовано, що прийменник за досліджуваного періоду виражав вісім смислових відношень: об'єктні, причинові, способу дії, часові, кількісні, мети, означальні, просторові. Аналіз документів ЛСБ свідчить про повну відповідність системи смислових відношень прийменника за у цій пам'ятці загальній семантичній структурі досліджуваного прийменника у ХVI - XVII ст. Встановлено, що, найчастіше прийменник за у мові документів ЛСБ виражає різні відтінки обієктних відношень. Виявлено, що у сучасній українській літературній мові прийменник за виражає значно ширшу семантику, ніж у період XVI - XVII ст. Характерною для досліджуваної мовної одиниці є також тенденція до деталізації значення.

  Повний текст PDF - 192.294 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"