Нирково-клітинний рак (НКР) є найбільш розповсюдженою пухлиною нирки і трапляється в 85 - 90 % випадків, що становить 3 % від усіх вісцеральних новоутворень. Ступінь злоякісності світлоклітинного НКР (скНКР) визначають за різними гістологічними класифікаціями, найбільш широко вживаною з яких є градація за Fuhrman, яка грунтується на 4 морфоядерних критеріях. Останніми роками магнітно-резонансна томографія (МРТ) все частіше привертає увагу клініцистів як метод вибору для діагностики та стадіювання НКР, оскільки має низку переваг перед компіютерною томографією. Мета дослідження - оцінцка інформативності МРТ із використанням модальності дифузійно-зважених зображень МРТ у діагностиці солідних ниркових новоутворень. У дослідженні брали участь 62 хворих із патоморфологічно доведеними пухлинами нирки (37 хворих на скНКР, 12 хворих на онкоцитому, 13 пацієнтів з ангіоміоліпомою) та 15 здорових волонтерів. Усім пацієнтам проводили МРТ із використанням дифузійно-зважених зображень з подальшим визначенням вимірюваного коефіцієнта дифузії (ВКД). У результаті проведеного аналізу встановлено, що середнє значення ВКД злоякісних новоутворень було значно нижчим, ніж у нормальної ниркової паренхіми, і становило відповідно <$E 2,11~cdot~10 sup -3~roman {мм sup 2 "/" с}> проти <$E 3,36~cdot~10 sup -3~roman {мм sup 2 "/" с}> (p << 0,05). Також відзначали статистично достовірну різницю у показниках ВКД у хворих на скНКР високого та низького ступеня диференціації, ангіоміоліпому та онкоцитому.

  Повний текст PDF - 553.409 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"