Магнітна нанотерапія з використанням магніточутливого нанокомплексу (МНК), до складу якого входили наночастинки Fe3O4 та доксорубіцин із площею петлі гістерезису 1135,4 ерг/г, ініціює більший коефіцієнт гальмування росту карциносаркоми Уокер-256 (на 23 %), ніж при використані МНК із меншою площею петлі гістерезису 136,3 ерг/г. Вміст комплексів вільного заліза був мінімальним у карциносаркомі Уокер-256 після магнітної нанотерапії з МНК, який мав більшу площу петлі гістерезису, а максимальний рівень вільного заліза виявляли у тварин після впливу офіцинального доксорубіцину. Концентрація іонів заліза в сироватці крові зростала в середньому в 2,2 раза в усіх досліджених групах, незалежно від особливостей проведеної терапії відносно показників як для тварин контрольної групи, так і тварин без пухлин. Концентрація сечової кислоти, аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, лужної фосфатази та креатиніну у сироватці крові під впливом магнітної нанотерапії у групах тварин, де зареєстрована максимальна протипухлинна дія, не мала статистично значущих відмінностей порівняно з групами тварин, у яких використовували офіцинальний доксорубіцин. Отримані результати свідчать, що використання магнітної нанотерапії не ініціює додаткову загальну токсичність. Це відкриває перспективи для подальшої розробки технології керованої локальної токсичності в межах допустимих доз компонентів МНК.

  Повний текст PDF - 501.133 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"