Мета роботи - вивчити пасаж по шлунковій трубці та тонкій кишці після рукавної резекції шлунку та біліопанкреатичного шунтування в модифікації Hess - Marceau, а також провести порівняння швидкості пасажу у хворих на ожиріння та у хворих із цукровим діабетом 2 типу (ЦД 2), асоційованим із ожирінням. Проаналізовано результати лікування 49 хворих (25 із них з ЦД 2). У 27 пацієнтів (основна група) виконано рукавну резекцію шлунку (у 13 хворих і з лапароскопічного, у 14 - з верхньосерединного лапаротомного доступу), у 22 хворих (група порівняння) - біліопанкреатичне шунтування в модифікації Hess - Marceau. До основної групи увійшло 12 пацієнтів із ЦД 2, до групи порівняння - 13 хворих, при цьому у 5 пацієнтів було вперше діагностовано ЦД 2. Всім хворим у передопераційному періоді було виконано контрастну гастро- та ентерографію з використанням суміші суспензії сульфату барію та збалансованої ентеральної харчової суміші після прийому контрасту per os за загальноприйнятою методикою. Рентген-контроль на етапі гастрографії виконувався через 20 - 30 хв. Пасаж контрастної речовини через пілоричний канал контролювався протягом 15 сек. Під час вивчення часу пасажу контрасту до ілеоцекального переходу рентгенівські знімки виконувалися через кожні 30 - 60 хв. Для вивчення особливостей пасажу по шлунковій трубці і тонкій кишці після баріатричних втручань аналогічне контрастне рентгенологічне дослідження проводилося в терміни через 3 і 6 міс після операції. Під час вивчення пасажу контрасту через сформовану шлункову трубку рентгенівські знімки виконувалися через кожні 5 - 10 хв. Не встановлено достовірної різниці в часі повної евакуації контрастної речовини зі шлунку в тонку кишку між хворими обох груп. Не встановлено достовірної різниці і в часі пасажу модифікованої суспензії сульфату барію до ілеоцекального кута між хворими після рукавної резекції шлунку та хворими, яким виконано біліопанкреатичне шунтування в модифікації Hess - Marceau. Через 3 та 6 міс після виконання вищезазначених оперативних втручань відзначено суттєве, достовірно значуще, у порівнянні із доопераційними даними, збільшення швидкості пасажу контрасту по тонкій кишці. При цьому достовірної різниці між хворими із ЦД 2, асоційованим з ожирінням (25 пацієнтів), та без діабету (24 пацієнта) не встановлено, як до операції, так і через 3 та 6 міс після операцій. Висновки: одержані результати підтверджують думку, що серед багатьох механізмів метаболічної ефективності як рукавної резекції шлунку, так і біліопанкреатичного шунтування в модифікації Hess - Marceau важливе місце посідає прискорення пасажу по шлунковій трубці та тонкій кишці та ранній контакт хімусу із дистальним відділом здухвинної та початковим відділом товстої кишок. Також встановлено, що у пацієнтів із ожирінням та у пацієнтів із ЦД 2, асоційованим з ожирінням, не було виявлено достовірної різниці у швидкості пасажу по ШКТ.

  Повний текст PDF - 1.004 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"