Мета роботи - оцінити поширеність коморбідних станів у хворих із гострим коронарним синдромом (ГКС) та дослідити вплив простого індексу коморбідності (ІК) на виживання залежно від стратегії лікування пацієнтів із ГКС. У дослідження залучили 337 пацієнтів із ГКС, за якими проведено проспективне спостереження та аналіз виживання з урахуванням простого ІК. Кінцевими точками були серцева смерть або інфаркт міокарда. Коморбідні стани виявлено у 150 (45 %) пацієнтів. Частота серцевих подій (серцевої смерті та нефатального інфаркту міокарда) прогресивно зростала зі збільшенням значень ІК: від 4,3 % при ІК 0 до 12,3 % при ІК 1 - 2 (відношення ризиків 3,05; 95 % довірчий інтервал 1,37 - 7,45; p = 0,009) і до 21 % при <$E roman ІК~symbol У~3> (відношення ризиків 6,54; 95 % довірчий інтервал 6,32 - 20,40; p = 0,0007). Найбільші відмінності між групами відзначено через 20 міс спостереження. У підгрупі реваскуляризованих пацієнтів статистично значущих відмінностей між виживанням і частотою великих серцевих подій, залежно від значень ІК, не спостерігали. Висновки: простий ІК може використовуватися для стратифікації ризику пацієнтів із ГКС. Інвазивна стратегія лікування дозволяє знизити ризик виникнення великих серцевих подій і покращити віддалений прогноз пацієнтів із коморбідністю.