Мета роботи - оцінити клініко-ехокардіографічні предиктори поліпшення систолічної функції серця в пацієнтів з аортальним стенозом (АС) і зниженою фракцією викиду (ФВ) лівого шлуночка (ЛШ) після протезування аортального клапана (ПАК). В одноцентровому дослідженні проаналізували дані, одержані при обстеженні 72 пацієнтів з вираженим АС і систолічною дисфункцією ЛШ (ФВ ЛШ менше 45 %), послідовно відібраних для ПАК з аортокоронарним шунтуванням (АКШ) або без АКШ. Середній вік пацієнтів становив 62 (нижній - верхній квартилі 34 - 79) роки. Всім пацієнтам до операції провели клінічне та інструментальне дослідження, зокрема трансторакальну ехокардіографію і коронаровентрикулографію. Прооперованих пацієнтів ретроспективно розділили на дві групи: 48 (66,7 %) осіб, у яких ФВ ЛШ у ранній період після операції зросла більше ніж на 30 %, та 24 (33,3 %) - менше ніж на 30 %. У 21 (29,2 %) пацієнта ПАК поєднувалося з АКШ. Висновки: медіана ФВ ЛШ у пацієнтів з АС і систолічною дисфункцією ЛШ після ПАК збільшилася з 29 до 43 %. За умови правильного відбору пацієнтів з АС та зниженою ФВ ЛШ для оперативного втручання вже в ранній післяопераційний період можна сподіватися на підвищення ФВ ЛШ більш ніж на 30 %. Критичний АС зі зниженою ФВ ЛШ, зокрема низькопотоковий, низькоградієнтний АС, не повинен розглядатися як самостійне обмеження до виконання операції ПАК.

  Повний текст PDF - 537.017 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"