Обгрунтовано принципи персоналізованого підходу до лікування хворих на перитоніт шляхом комплексної оцінки результатів клінічних, лабораторних, інструментальних і генетичних досліджень, які надають змогу визначити індивідуальні особливості проявів патологічних і компенсаторних процесів, наведено результати застосування такої тактики. Мета роботи - покращити результати лікування хворих на перитоніт, зменшити частоту виникнення ускладнень. Клінічний матеріал становили 226 пацієнтів з гострим перитонітом, у яких проведено комплексне клінічне, лабораторне, інструментальне обстеження. Окрім загальновизнаних лабораторних параметрів, визначали рівні цитокінів та серотоніну, проводили аналіз алелей поліморфних ділянок генів IL1<$Ebeta> (-511C/T) та 5-HTTLPR за допомогою полімеразної ланцюгової реакції. Виявлено суттєві відмінності вираженості процесів пероксидації, протеолізу, фібринолізу за різних форм перитоніту, встановлено їх зв'язок з розповсюдженням запального процесу та варіантами гену IL1<$Ebeta> (-511C/T). Доведено, що однією з причин виникнення післяопераційного парезу кишок є порушення серотонінергічних механізмів регуляції його скоротливої здатності, які тісно пов'язані із варіантами гену 5-HTTLPR. Виявлені генетично детерміновані індивідуальні особливості запального процесу в очеревинній порожнині - підгрунтя для розробки персоналізованих алгоритмів лікувальної тактики, вдосконалення етапів оперативного втручання та медикаментозне лікування, розробки методів профілактики різних ускладнень. Висновок: для покращання результатів лікування пацієнтів на гострий перитоніт доцільно застосовувати персоналізовану лікувальну тактику, яка базується на результатах комплексної оцінки клінічних, лабораторних, інструментальних і генетичних досліджень.

  Повний текст PDF - 315.354 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"