Систематизовано теоретичний та експериментальний матеріал стосовно методів синтезу маловивчених конденсованих тіазолопіридинів, перспективи їх використання під час спрямованого синтезу нових фізіологічно активних речовин, а також проаналізовано останні досягнення у фармакології зазначеної групи гетероциклів. Існуючі методи синтезу конденсованих тіазолопіридинів можна умовно розподілити на 2 принципово різних підходи, перший з яких грунтується на анелюванні тіазолідинового або тіазольного циклу до піридинового ядра, а за другим способом як вихідні речовини використовують похідні піридину, функціональні групи яких надають змогу добудувати ядро піридину. Заслуговують на увагу способи добування тіазолопіридинів з використанням твердофазних носіїв, а також їх синтез із застосуванням методів доміно-реакцій. Узагальнення літературних даних надають підстави стверджувати, що для конденсованих тіазолопіридинів властива різнопланова біологічна активність. Зокрема, для них характерними є аналгетична, протизапальна, антимікробна, антиоксидантна та протигрибкова активність. За рахунок інгібуючої дії на інтегрально зв'язану кіназу вказаний клас сполук здатен усувати гіперпроліферативні порушення у живих організмах. Встановлено, що зазначені похідні проявляють протидіабетичну, антибактеріальну та протитуберкульозну дію. Відомо, що похідні тіазолопіридинів виявили позитивний ефект для усунення статевої дисфункції. Також похідні тіазолопіридину, які вміщують у положенні 2-го базового гетероциклу <$Ealpha>-амінофосфонатний залишок, виявляють значний протираковий ефект.

  Повний текст PDF - 887.136 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"