Мета дослідження - аналіз власного досвіду діагностики та лікування хворих з гострою кишковою непрохідністю, оптимізація методів ранньої діагностики і лікування, профілактика виникнення післяопераційних ускладнень. Проведено аналіз історій хвороб пацієнтів відділення ургентної хірургії КМДКЛ м. Львів, які перебували на лікуванні з діагнозом "гостра кишкова непрохідність" у період 2011 - 2015 рр. Протягом 2011 - 2015 рр. на лікуванні в ургентному відділенні КМДКЛ з попереднім діагнозом "гостра кишкова непрохідність" перебувало 193 дитини. Після проведених обстежень у 29-ти хворих кишкової непохідності не виявлено, у 126-ти дітей явища непрохідності вдалося ліквідувати консервативно. Решта 38 дітей було прооперовано, їх було розподілено на 2 групи: група A - діти, які мали в анамнезі операції - 29 хворих, та група B - діти, яких не було прооперовано раніше - 9 хворих (причиною непрохідності була інвагінація), консервативну дезінвагінацію було проведено трьом хворим. 29 хворих групи A після стислої передопераційної підготовки було прооперовано. Всі оперативні втручання розпочинали з діагностичної лалороскопії, враховуючи можливий перехід на конверсію; лапаротомію з резекцією некротизованої ділянки кишки і накладанням анастомозу проведено у 5-ти випадках. Висновки: враховуючи першочергову роль травматизації очеревини у виникненні спайок та розвитку спайкової непрохідності, можна стверджувати, що умовно "чисті" операції потребують обережного поводження з тканинами та їх мінімальної травматизації; батьки (родичі) оперованої дитини повинні максимально бути обізнані з можливими ускладненнями у післяопераційному періоді, у разі виникненні болю у животі в їх дитини необхідно відразу звернутися до хірурга; вчасно встановлений діагноз кишкової непрохідності надає змогу хворому уникнути розвитку тяжких ускладнень і травматичних операцій і тривалої високовартісної реабілітації; упровадження ендоскопічної хірургії для покращання процесу діагностики та вибору оптимальної тактики оперативного лікування надає змогу уникнути високої травматизації органів черевної порожнини, скорочує час проведення операції та зменшує ризик післяопераційних ускладнень, що, в свою чергу, зменшує термін перебування хворого у стаціонарі.

  Повний текст PDF - 365.406 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"