Сполучнотканинна дисплазія може реалізуватися великою кількістю клінічних варіантів, і відповідно, надмірне післяопераційне спайкоутворення може бути розглянуте як один з проявів диспластико-залежних процесів. У переважній кількості обстежених дітей (93,8 %) СКН розвинулась на фоні наявного синдрому дисплазії сполучної тканини (ДСТ), тобто наявність зовнішніх ознак даного стану може слугувати предиктором розвитку спайкових післяопераційних ускладнень у дітей. Визначено пряму залежність між кількістю фенотипічних ознак ДСТ і розповсюдженістю інтраабдомінальних спайок. Це надає змогу виявити серед дітей групи ризику розвитку перитонеальних спайок на підставі зовнішніх ознак, що можуть бути визначені під час загального огляду та не потребують додаткового часу чи обладнання. Відповідно, хірургічне лікування дітей з ознаками ДСТ-синдрому потребує комплексного підходу та застосування заходів профілактики надлишкового спайкоутворення, зокрема інтраопераційного використання антиадгезивних гелів.

  Повний текст PDF - 418.405 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"