Мета роботи - дослідження оцінки якості життя та функціональних результатів лікування 53-х хворих в ранньому та віддаленому післяопераційному періоді після лапароскопічно-асистованої проктоколекомії з приводу виразкового коліту (ВК) та хвороби Крона товстої кишки (ХК), яка спрямована на покращання результатів лапароскопічного втручання. Первинно-відновну проктоколектомію із трансанальною мукозектомією та клубово-резервуарно-анальним анастомозом було виконано у 5-ти пацієнтів на ВК, тотальну колектомію з низькою передньою резекцією прямої кишки і бістеплерним клубово-резервуарно-ректальним анастомозом - у 8-ми хворих; тотальну проктоколектомію (з черевно-промежинною екстирпацією прямої кишки і термінальною ілеостомією) - у 3-х пацієнтів на ХК, ускладнену множинними перианальними норицями; тотальна колектомія, з низькою передньою резекцією прямої кишки та термінальною ілеостомією (як перший етап хірургічного лікування) - у 37-ми хворих; другий етап відновного втручання (J-резервуарна конструкція з резервуарно-анальним/низьким ректальним анастомозом) - у 17-ти пацієнтів. Усі відновні втручання закінчувалися формуванням тимчасових превентивних ілеостомій. В 3-х (5,7 %) випадках виникла необхідність конверсії. У одного хворого під час виконання другого етапу відновного втручання було встановлено пошкодження стінки сечового міхура, яке було ушите лапароскопічно. Післяопераційної летальності не було. Основні ускладнення раннього післяопераційного періоду - тазові абсцеси (4 хворих), неспроможність резервуарно-анального анастомозу (1), післяопераційна кишкова непрохідність (3), клубово-резервуано-промежинна нориця (1). Частота стільця через 12 міс після закриття ілеостоми склала в середньому 6 разів протягом 24-х год (від 4-х до 11-ти разів). Запальні явища зведеного резервуару (паучіти) відзначалися у 4-х пацієнтів. Недостатність резервуару, як наслідки персистуючого запалення і нетримання калу, виникла у одного пацієнта. Висновки: лапароскопічна проктоколектомія з екстракорпоральним формуванням резервуару з клубової кишки, трансанальна мукозектомія і резервуарно-анальний анастомоз є операцією вибору хірургічного лікування ВК. Резервуарно-анальний анастомоз в хірургічному лікуванні ХК може застосовуватись лише в окремих випадках. Тотальна лапароскопічна проктоколектомія з інтракорпоральним формуванням резервуару з клубової кишки може бути наступним кроком клінічних досліджень.

  Повний текст PDF - 369.793 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"