Мета дослідження - порівняти вплив комплексної терапії з включенням омега-3 поліненасичених жирних кислот (омега-3 ПНЖК), антиагрегантної монотерапії з включенням ацетилсаліцилової кислоти (АСК) та її поєднання з L-аргініном на активність системного запалення за показником C-реактивного протеїну (C-РП) та ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) за показником альдостерону в крові у хворих на фібриляцію передсердь (ФП) залежно від наявності чи відсутності інсулінорезистентності. Обстежено 137 хворих на ФП з метаболічним синдромом (МС). Пароксизмальну форму ФП виявлено у 35 хворих, персистуючу - у 12, перманентну - у 90 випадках. Залежно від лікування хворих розподілили на 3 групи: 1 група - 44 хворих, які одержували базову терапію та АСК; 2 група - 46 хворих, які одержували базову терапію та омега-3 ПНЖК; 3 група - 47 хворих, які одержували базову терапію, АСК та L-аргінін. Проведено пероральний глюкозо-толерантний тест (ПГТГ) з паралельним визначенням глюкози (глюкозооксидазний метод) та ендогенного інсуліну (ЕІ) (імуноферментний метод) у плазмі крові. В кожній групі виділено хворих із нормальним рівнем ЕІ, реактивною та спонтанною гіперінсулінемією (ГІ). Проведено визначення рівня С-РП та циркулюючого альдостерону в крові за ELISA методом. Обстеження проводили до та через 2 міс комплексного лікування. Контроль - 20 практично здорових осіб відповідного віку. Після проведеного лікування рівень ЕІ суттєво не змінювався у всіх обстежених хворих (<$Eroman p sub 1 ~<<~0,1>). Достовірне зниження рівня альдостерону більше, ніж на 60 % відзначено у хворих з реактивною та спонтанною ГІ (<$Eroman p sub 1 ~<<~0,05>) та тенденцію до зниження у хворих із нормальним рівнем ЕІ (<$Eroman p sub 1 ~<<~0,1>). Рівень альдостерону під впливом лікування знижувався у хворих з реактивною та спонтанною ГІ у разі пароксизмальної та персистуючої форм ФП, у решти хворих - не змінювався. Рівень С-РП у хворих із реактивною та спонтанною ГІ у разі пароксизмальної та персистуючої форм ФП знижувався більшою мірою у хворих 2. У всіх хворих 3 групи із пароксизмальною та персистуючою формами ФП рівень С-РП досягнув рівня в контролі. У 43,47 % випадках хворих із перманентною формою ФП відзначено нормалізацію рівня С-РП, у порівнянні з базальним рівнем. Висновки: за умов інсулінорезистентності з ГІ у хворих на ФП з МС гуморальними маркерами ендотеліальної дисфункції є показник хронічного запалення С-РП та вторинна гіперальдостеронемія. Включення до базової терапії препаратів омега-3 ПНЖК або аспірину з L-аргініном сприяє більш інтенсивному зниженню рівня ендогенного інсуліну, С-РП та рівня циркулюючого альдостерону в крові, у порівнянні з монотерапією аспірином.

  Повний текст PDF - 1.64 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"