Під спостереженням знаходилось 136 пацієнтів, в яких запідозрено та в подальшому встановлено гострий тромбоз глибоких вен системи нижньої порожнистої вени різного поширення з призначенням лікування за амбулаторних умов та в декількох з них - в стаціонарі. Вік пацієнтів 23 - 82 роки. Оцінено прохідність глибоких та поверхневих вен, діаметр вен, можливість компресії їх датчиком, давність тромбозу (від появи перших клінічних ознак), симптом посилення кровоплину під час дистальної компресії кінцівки, ехогенність та однорідність тромба, характер його зовнішнього контуру, ступінь рухомості тромботичних мас, ознаки реканалізації вен та клапанної дисфункції. Виявлено ембологенні тромбози у 12,5 % пацієнтів, яких було скеровано на стаціонарне лікування, а також у 16,2 % за допомогою КТ-ангіографії діагностовано ТЕЛА. Встановлено, що ступінь рухомості тромбів, їх ехогенність суттєво впливає на частоту тромбоемболічних ускладнень. Емболічні ускладнення спостерігаються в пацієнтів з флотуючими тромбами з нерівним гіпоехогенним контуром та неоднорідною структурою. Гіперехогений рівний контур, відносна однорідність вмісту характеризує "організовані тромби" з низьким ризиком ускладнень. Описано терміни фіксації ембологенного тромба та його реорганізацію на етапах лікування. У 4,4 % хворих поряд з тромбозом глибоких вен гомілково-підколінно-стегнового сегменту (дистальніше устя великої ПШ вени) діагностовано гострий тромбофлебіт великої підшкірної вени з переходом на сафено-феморальне співустя, що потребувало поряд з лікуванням гострого тромбозу кросектомії та тромбектомії.

  Повний текст PDF - 1.035 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"