Статистичні особливості та аналіз тектонічної тріщинуватості крейдово-неогенових відкладів Українських Карпат

Віхоть, Ю. М.

Мета роботи - показати особливості та закономірності розподілу і згрупування даних про орієнтацію понад 8 тис. тектонічних тріщин у флішових і моласових відкладах Скибового та Бориславсько-Покутського покривів (БПП) за деякими статистичними параметрами (К, С); проаналізувати переважаючі системи тріщин, співвідношення їх кутів падіння тощо. Встановити взаємозв'язок між статистичними особливостями тріщин та віком порід, тектонічною позицією, геологічною історією розвитку Українських Карпат. Зроблено висновки, що на досліджуваних ділянках двох покривів статистичні параметри тектонічних тріщин - ступінь згрупування С і розподіл К є низькими та характеризуються деякими особливостями. Тектонічні тріщини у молодших відкладах переважно мають розподіл у вигляді дуг. Натомість тріщини у давніших відкладах мають як дуговий, так і кластерний розподіли. Погане згрупування та низькі статистичні параметри С, К свідчать про безперервний процес утворення різних груп тріщин у відкладах у кінці осадконакопичення нижньокрейдових порід і протягом усього кайнозойського етапу внаслідок зміни деформаційних режимів та орієнтацій вісей максимального стиснення та розтягнення, що підтверджують попередні тектонофізичні дослідження. Помітна відмінність у розподілі та згрупуванні тріщин у різновікових комплексах порід і тектонічних одиницях свідчить про те, що у різних частинах скиб Скибового та у БПП протягом геологічної історії формування Українських Карпат напружено-деформований стан (НДС) проявлявся по-різному. Основні зміни відбувалися під час активних тектонічних рухів вже в кінці олігоцену і пов'язані зі складчасто-насувними процесами в Українських Карпатах. Причинами таких розбіжностей є різна швидкість переміщення комплексів гірських порід у скибах і покривах, характер і масштаб (регіональний, локальний тощо) НДС, зміна напрямів максимального стиснення та розтягнення на окремих ділянках, а також вік і літологічні особливості порід. Узагальнена роза-діаграма тектонічних тріщин за азимутами простягання продемонструвала, що у межах Скибового та БПП переважають 6 систем тріщин (напрями за простяганням: 40 - 220; 130 - 310; 70 - 250; 10 - 190; 100 - 280; 160 - 340). За аналізом кутів падіння тріщин визначено відсоткове співвідношення різних груп (перпендикулярних і косих) тріщин у фронтальній і віддалених скибах Скибового та у БПП. Метод співвідношення власних значень Н. Вудкока можна використовувати під час опрацювання результатів за допомогою структурно-парагенетичного методу, як додатковий спосіб контролю за наявністю чи відсутністю у групі тріщин однієї деформаційної фази інших генерацій різновікових тріщин, щоб запобігти неправильній інтерпретації результатів тектонофізичних досліджень.