В експериментах на мишах досліджено ефекти антидепресанту амітриптиліну (внутрішньоочеревинно, 7,5 мг/кг, одноразово) за тестом "підвішування за хвіст" (tail suspension test), за умов аплікації 25 % розчину калію хлориду на поверхню кори лівої або правої великої півкулі головного мозку з відтворенням розповсюдженої калієвої депресії. Функціональне пригнічення лівої півкулі призводить до зменшення тривалості латентного періоду (ЛП) початку епізодів "завмирань" у 2,4 разу й збільшення кількості епізодів іммобілізації в 3 рази та подовження їх загальної тривалості в 2,3 разу. Розповсюджена депресія правої півкулі головного мозку спричиняє протилежні, але дещо менші ефекти: тривалість ЛП подовжується в 2,5 разу, кількість іммобілізацій зменшується на 36,5 %, а їх загальна тривалість достовірно скорочується на 42,3 % (p << 0,05). За умов пригнічення функціонального стану лівої півкулі амітриптилін підсилює антидепресантну ефективність, збільшуючи ЛП першого епізоду іммобілізації тварин. Натомість на поведінкові реакції мишей з ослабленими функціями неокортексу правої півкулі препарат впливає негативно, викликаючи зменшення антидепресивної ефективності амітриптиліну зі скороченням ЛП і збільшенням чисельності епізодів та сумарної тривалості депресивної іммобілізації тварин. На основі аналізу одержаних експериментальних даних можна припустити, що антидепресивний ефект амітриптиліну реалізується переважно за рахунок дії на неокортекс правої півкулі головного мозку, що може бути передумовою диференційованого призначення препарату залежно від розташування патологічного вогнища та латералізації функцій у пацієнтів з депресивними станами.

  Повний текст PDF - 1.221 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"