Мета роботи - поліпшити результати лікування хворих з артеріовенозними мальформаціями склепіння черепа. Проаналізовано результати лікування трьох хворих (двох чоловіків віком 27 і 36 років та однієї жінки віком 32 роки) із посттравматичними артеріовенозними сполуками склепіння черепа. Основним методом верифікації діагнозу була селективна церебральна ангіографія (ЦАГ). В двох випадках застосовано комбіноване лікування - ендоваскулярну емболізацію (ЕЕ) та видалення сполуки, в одному - лише ЕЕ. В усіх випадках появі клінічних виявів передувала локальна травма з пошкодженням м'яких тканин склепіння черепа. В усіх пацієнтів сполука локалізувалася по середній лінії в проекції пересічення сагітального та коронарного швів. Тривалість періоду між появою клінічних симптомів і проведенням оперативного втручання: в двох випадках - 3 роки, в одному - 30 років. При ЦАГ в усіх випадках переважним джерелом заповнення співустя була поверхнева скронева артерія, яка утворювала анастомози з контралатеральною поверхневою скроневою і середньою менінгеальною артерією, а також з менінгеальними гілками очної артерії. В двох випадках співустя було представлене аномально розширеною ангіоматозною сіткою з дрібних артерій без видимого прямого артеріовенозного дренажу, в одному випадку це був прямий артеріовенозний шунт. У всіх випадках проведено ЕЕ співустя, в двох випадках - видалення співустя. Ускладнень під час виконання втручання не було. Досягнуто повного роз'єднання співустя з гарним косметичним ефектом. Зроблено висновки, що посттравматичні артеріовенозні сполуки склепіння черепа є гетерогенними за будовою. Вибір оптимальної тактики лікування залежить від типу будови сполуки. У разі прямих артеріовенозних шунтів методом вибору має бути ендоваскулярне роз'єднання, за наявності розгалуженої ангіоматозної сітки емболізацію необхідно доповнювати видаленням сполуки.Мета роботи - проаналізувати результати лікування хворих із фузиформними аневризмами (ФА) залежно від їх локалізації та виду хірургічного втручання. У 56 пацієнтів (29 (51,8 %) чоловіків і 27 (48,2 %) жінок) діагностовано ФА каротидних басейнів. Середній вік хворих - 45,2 року. Прооперовано 31 (55,3 %) хворого. У 71 пацієнта (43 (60,6 %) чоловіки, 28 (39,4 %) жінок) діагностовано ФА вертебробазилярного басейну. Середній вік хворих - 54,5 року. Прооперовано 48 (67,6 %) хворих. Тотально виключити ФА каротидних басеиінів з кровотоку інтраопераційно вдалося у 16 (51,6 %) хворих. У ранній післяопераційний період зменшення симптомів захворювання відзначено у 5 (16,1 %) пацієнтів, неврологічні симптоми прогресували у 3 (9,6 %). У решти пацієнтів динаміка неврологічних виявів залишалася незмінною. Летальних наслідків не було як у ранній, так і в пізній післяопераційний період. На момент виписки зі стаціонару у 22 (71 %) пацієнтів було >> 5 балів за розширеною шкалою виходу Глазго, у 9 (29 %) - 4 бали. У період з 3-го до 5-го тижня відзначено 2 симптомні тромбози потікперенаправляючих стентів у вигляді кліничних виявів ішемічного інсульту. Через 3 - 6 міс контрольне обстеження пройшли 22 (71 %) хворих. Ангіографічно у 19 (86,3 %) з них виявлено тотальне виключення ФА з кровотоку, у 3 (13,7 %) - зменшення об'єму ФА >> 65 %. Клінічні симптоми повністю регресували у 16 (72,7 %) пацієнтів, частково регресували - у 3 (13,7 %), збільшились - у 2 (13,6 %). Через 12 - 18 міс контрольне обстеження пройшли 7 (31,8 %) пацієнтів. Тотальне виключення ФА з кровотоку виявлено у 5 (71,4 %) з них, зменшення аневризми на 80 % - у 2 (28,6 %). Вісімнадцятимісячна виживаність становила 100 %. Тотально виключити ФА вертебробазилярного басейну з кровотоку інтраопераційно вдалося в 11 (22,9 %) випадках. У ранній післяопераційний період частковий регрес неврологічної симптоматики відзначено у 7 (14,5 %) пацієнтів. У 10 (20,8 %) випадках спостерігали наростання або появу нового неврологічного дефіциту після імплантації інтракраніальних стентів, який частково регресував на тлі консервативного лікування. Зареєстровано 4 (8,3 %) летальні наслідки в ранній післяопераційний період. На момент виписки у 27 (56,2 %) пацієнтів було >> 5 балів за розширеною шкалою виходу Глазго, у 17 (35,4 %) - 4 бали, у 4 (8,3 %) - 1 бал. Через 3 - 6 міс контрольне обстеження пройшли 19 (39,5 %) пацієнтів. Ангіографічно у 14 (73,7 %) з них виявлено тотальне виключення аневризми з кровообігу, у 2 (10,5 %) - зменшення об'єму аневризми >> 70 %, у 3 (15,8 %) - зменшення об'єму аневризми 47 - 64 %. Клінічні симптоми регресували у 7 (36,8 %) пацієнтів, зменшення неврологічного дефіциту відзначено у 2 (10,5 %), збільшення неврологічного дефіциту - у 3 (15,8 %). Зареєстровано 3 летальні випадки. Через 12 - 18 міс контрольне обстеження пройшли 12 (25 %) пацієнтів. Ангіографічно у 10 (83,3 %) з них виявлено тотальне виключення ФА з кровообігу, у 2 (16,7 %) - зменшення об'єму аневризми на 80 %. Клінічні симптоми регресували у 8 (66,6 %) пацієнтів, збільшилися - в 1 (8,3 %). Померли 2 пацієнти. Висновки: несприятливий перебіг захворювання частіше реєструють у пацієнтів із симптомними ФА вертебробазилярного басейну через компресію та дисфункцію стволових відділів головного мозку та стовбурових структур.Мета роботи - проаналізувати результати лікування хворих із фузиформними аневризмами (ФА) залежно від їх локалізації та виду хірургічного втручання. У 56 пацієнтів (29 (51,8 %) чоловіків і 27 (48,2 %) жінок) діагностовано ФА каротидних басейнів. Середній вік хворих - 45,2 року. Прооперовано 31 (55,3 %) хворого. У 71 пацієнта (43 (60,6 %) чоловіки, 28 (39,4 %) жінок) діагностовано ФА вертебробазилярного басейну. Середній вік хворих - 54,5 року. Прооперовано 48 (67,6 %) хворих. Тотально виключити ФА каротидних басеиінів з кровотоку інтраопераційно вдалося у 16 (51,6 %) хворих. У ранній післяопераційний період зменшення симптомів захворювання відзначено у 5 (16,1 %) пацієнтів, неврологічні симптоми прогресували у 3 (9,6 %). У решти пацієнтів динаміка неврологічних виявів залишалася незмінною. Летальних наслідків не було як у ранній, так і в пізній післяопераційний період. На момент виписки зі стаціонару у 22 (71 %) пацієнтів було >> 5 балів за розширеною шкалою виходу Глазго, у 9 (29 %) - 4 бали. У період з 3-го до 5-го тижня відзначено 2 симптомні тромбози потікперенаправляючих стентів у вигляді кліничних виявів ішемічного інсульту. Через 3 - 6 міс контрольне обстеження пройшли 22 (71 %) хворих. Ангіографічно у 19 (86,3 %) з них виявлено тотальне виключення ФА з кровотоку, у 3 (13,7 %) - зменшення об'єму ФА >> 65 %. Клінічні симптоми повністю регресували у 16 (72,7 %) пацієнтів, частково регресували - у 3 (13,7 %), збільшились - у 2 (13,6 %). Через 12 - 18 міс контрольне обстеження пройшли 7 (31,8 %) пацієнтів. Тотальне виключення ФА з кровотоку виявлено у 5 (71,4 %) з них, зменшення аневризми на 80 % - у 2 (28,6 %). Вісімнадцятимісячна виживаність становила 100 %. Тотально виключити ФА вертебробазилярного басейну з кровотоку інтраопераційно вдалося в 11 (22,9 %) випадках. У ранній післяопераційний період частковий регрес неврологічної симптоматики відзначено у 7 (14,5 %) пацієнтів. У 10 (20,8 %) випадках спостерігали наростання або появу нового неврологічного дефіциту після імплантації інтракраніальних стентів, який частково регресував на тлі консервативного лікування. Зареєстровано 4 (8,3 %) летальні наслідки в ранній післяопераційний період. На момент виписки у 27 (56,2 %) пацієнтів було >> 5 балів за розширеною шкалою виходу Глазго, у 17 (35,4 %) - 4 бали, у 4 (8,3 %) - 1 бал. Через 3 - 6 міс контрольне обстеження пройшли 19 (39,5 %) пацієнтів. Ангіографічно у 14 (73,7 %) з них виявлено тотальне виключення аневризми з кровообігу, у 2 (10,5 %) - зменшення об'єму аневризми >> 70 %, у 3 (15,8 %) - зменшення об'єму аневризми 47 - 64 %. Клінічні симптоми регресували у 7 (36,8 %) пацієнтів, зменшення неврологічного дефіциту відзначено у 2 (10,5 %), збільшення неврологічного дефіциту - у 3 (15,8 %). Зареєстровано 3 летальні випадки. Через 12 - 18 міс контрольне обстеження пройшли 12 (25 %) пацієнтів. Ангіографічно у 10 (83,3 %) з них виявлено тотальне виключення ФА з кровообігу, у 2 (16,7 %) - зменшення об'єму аневризми на 80 %. Клінічні симптоми регресували у 8 (66,6 %) пацієнтів, збільшилися - в 1 (8,3 %). Померли 2 пацієнти. Висновки: несприятливий перебіг захворювання частіше реєструють у пацієнтів із симптомними ФА вертебробазилярного басейну через компресію та дисфункцію стволових відділів головного мозку та стовбурових структур.

  Повний текст PDF - 1.654 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"