Ревматоїдний артрит (РА) визнаний незалежним фактором кардіоваскулярного ризику. Наявність артеріальної гіпертензії (АГ) у хворих на ревматоїдний артрит (РА) асоціюється з несприятливий прогнозом, поєднання захворювань суттєво взаємообтяжує перебіг кожного з них. Актуальним питанням залишається підбір комплексної терапії з метою корекції діастолічної дисфункції та процесів ремоделювання ЛШ. Обстежено 60 хворих на РА в поєднанні з АГ, які було розподілено на дві групи I групу та II групу по 30 чоловік. Усі хворі одержували базисну терапію лікування РА, НПЗП та ГК. Контрольна III група практично здорові люди 30 пацієнтів. Пацієнти I групи додатково до базисної терапії одержували гіпотензивну терапію: інгібітор АПФ раміприл 10 мг на добу та блокатор кальцієвих каналів амлодипін 5 - 10 мг на добу. Разом з цим усі пацієнти I групи приймали аторвастатин 20 мг на добу та метаболічну терапію мілдронат 5 мл 0,5 г/5 мл внутрішньовенно крапельно на 200 мл розчину натрію хлориду 0,9 % один раз на добу протягом десяти днів, з подальшим переходом на прийом капсул мілдронат 250 мг, в дозі 500 мг на добу, протягом 3-х міс. За повторного обстеження, через 3 міс, у пацієнтів I групи відмічалось зменшення індексу маси міокарда на 8,86 % (p << 0,05), зменшення розміру лівого передсердя на 5,52 % (p << 0,05) та покращання діастолічної функції, у 13,33 % пацієнтів відмічалась нормалізація, а у 6,67 % перехід діастолічної дисфункції II типу в I тип (p << 0,05). Також у пацієнтів I групи, у яких було виявлено рідину в порожнині перикарда, відмічалось зменшення кінцево діастолічної товщини циркулярного обідка рідини на 46,6 % (p << 0,05). У пацієнтів II групи відмічалось збільшення індекса маси міокарда на 3,33 %, розміру лівого передсердя на 8,68 % (p << 0,05) та на 10 % збільшився відсоток пацієнтів з діастолічною дисфункцією (p << 0,05). Товщина циркулярного обідка рідини у пацієнтів II групи, у яких було виявлено рідину в порожнині перикарда, збільшилась на 6,67 % (p << 0,05). Можна зробити висновок, що така схема є актуальною і може бути рекомендована з метою підбору раціональної, комплексної терапії у хворих на РА у поєднанні з АГ.Ревматоїдний артрит (РА) визнаний незалежним фактором кардіоваскулярного ризику. Наявність артеріальної гіпертензії (АГ) у хворих на ревматоїдний артрит (РА) асоціюється з несприятливий прогнозом, поєднання захворювань суттєво взаємообтяжує перебіг кожного з них. Актуальним питанням залишається підбір комплексної терапії з метою корекції діастолічної дисфункції та процесів ремоделювання ЛШ. Обстежено 60 хворих на РА в поєднанні з АГ, які було розподілено на дві групи I групу та II групу по 30 чоловік. Усі хворі одержували базисну терапію лікування РА, НПЗП та ГК. Контрольна III група практично здорові люди 30 пацієнтів. Пацієнти I групи додатково до базисної терапії одержували гіпотензивну терапію: інгібітор АПФ раміприл 10 мг на добу та блокатор кальцієвих каналів амлодипін 5 - 10 мг на добу. Разом з цим усі пацієнти I групи приймали аторвастатин 20 мг на добу та метаболічну терапію мілдронат 5 мл 0,5 г/5 мл внутрішньовенно крапельно на 200 мл розчину натрію хлориду 0,9 % один раз на добу протягом десяти днів, з подальшим переходом на прийом капсул мілдронат 250 мг, в дозі 500 мг на добу, протягом 3-х міс. За повторного обстеження, через 3 міс, у пацієнтів I групи відмічалось зменшення індексу маси міокарда на 8,86 % (p << 0,05), зменшення розміру лівого передсердя на 5,52 % (p << 0,05) та покращання діастолічної функції, у 13,33 % пацієнтів відмічалась нормалізація, а у 6,67 % перехід діастолічної дисфункції II типу в I тип (p << 0,05). Також у пацієнтів I групи, у яких було виявлено рідину в порожнині перикарда, відмічалось зменшення кінцево діастолічної товщини циркулярного обідка рідини на 46,6 % (p << 0,05). У пацієнтів II групи відмічалось збільшення індекса маси міокарда на 3,33 %, розміру лівого передсердя на 8,68 % (p << 0,05) та на 10 % збільшився відсоток пацієнтів з діастолічною дисфункцією (p << 0,05). Товщина циркулярного обідка рідини у пацієнтів II групи, у яких було виявлено рідину в порожнині перикарда, збільшилась на 6,67 % (p << 0,05). Можна зробити висновок, що така схема є актуальною і може бути рекомендована з метою підбору раціональної, комплексної терапії у хворих на РА у поєднанні з АГ.

  Повний текст PDF - 569.37 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"