Мета роботи - вивчити щільність прилягання відновлювального матеріалу до емалі зубів залежно від дизайну формування краю каріозної порожнини. Проведено дослідження на ЗО видалених за клінічними показаннями інтактних третіх молярах. Зразки поділили на три групи по 10 в кожній. В I групі формували класичну каріозну порожнину без формування скоса (фальца) емалі, II - зовнішній скіс емалі під кутом <$E45 symbol Р> до емалево-дентинної межі, III - внутрішній скіс емалі. Порожнини відновлювали композиційним світлотверднучим матеріалом, здійснювали механічне навантаження, зуби піддавали термоциклюванню, сепарували в медіо-дистальному напрямку через центр реставрацій, досліджували в растровому електронному мікроскопі "РЭМ 102" і вивчали зону контакту реставрації з твердими тканинами зубів, щільність їх прилягання, проміжки вимірювали і виражали в мікрометрах (мкм). В зразках I групи щільність прилягання матеріалу до емалі порожнини за весь період дослідження було різним: місцями щільне, іноді визначали простір між адгезивним шаром матеріалу і емаллю до <$E7,90~symbol С~0,73> мкм (ДІ 95 %: 6,3:9,5). В зразках II групи матеріал рівномірно контактував з прошарком адгезиву, прилягання якого до емалі краю каріозної порожнини було щільним майже весь період, в окремих ділянках відзначалося порушення контакту, щілини розміром <$E2,76~symbol С~0,52> мкм (ДІ 95 %: 1,6:3,9). В зразках III групи прилягання реставраційного матеріалу до емалі каріозної порожнини не було щільним майже весь період дослідження, зазначалися щілини розміром <$E16,50~symbol С~0,89> (ДІ 95 %: 14,6:18,4) мкм. Висновки: найбільша щільність прилягання відновлювального матеріалу до емалі зубів відбувається під час формування зовнішнього скосу емалевого краю в каріозних порожнинах I класу за Блеком.Мета роботи - вивчити щільність прилягання відновлювального матеріалу до емалі зубів залежно від дизайну формування краю каріозної порожнини. Проведено дослідження на ЗО видалених за клінічними показаннями інтактних третіх молярах. Зразки поділили на три групи по 10 в кожній. В I групі формували класичну каріозну порожнину без формування скоса (фальца) емалі, II - зовнішній скіс емалі під кутом <$E45 symbol Р> до емалево-дентинної межі, III - внутрішній скіс емалі. Порожнини відновлювали композиційним світлотверднучим матеріалом, здійснювали механічне навантаження, зуби піддавали термоциклюванню, сепарували в медіо-дистальному напрямку через центр реставрацій, досліджували в растровому електронному мікроскопі "РЭМ 102" і вивчали зону контакту реставрації з твердими тканинами зубів, щільність їх прилягання, проміжки вимірювали і виражали в мікрометрах (мкм). В зразках I групи щільність прилягання матеріалу до емалі порожнини за весь період дослідження було різним: місцями щільне, іноді визначали простір між адгезивним шаром матеріалу і емаллю до <$E7,90~symbol С~0,73> мкм (ДІ 95 %: 6,3:9,5). В зразках II групи матеріал рівномірно контактував з прошарком адгезиву, прилягання якого до емалі краю каріозної порожнини було щільним майже весь період, в окремих ділянках відзначалося порушення контакту, щілини розміром <$E2,76~symbol С~0,52> мкм (ДІ 95 %: 1,6:3,9). В зразках III групи прилягання реставраційного матеріалу до емалі каріозної порожнини не було щільним майже весь період дослідження, зазначалися щілини розміром <$E16,50~symbol С~0,89> (ДІ 95 %: 14,6:18,4) мкм. Висновки: найбільша щільність прилягання відновлювального матеріалу до емалі зубів відбувається під час формування зовнішнього скосу емалевого краю в каріозних порожнинах I класу за Блеком.

  Повний текст PDF - 678.276 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"