Предмет дослідження - сукупність соціально-економічних взаємовідносин щодо проблем й перспектив використання трудоресурсного потенціалу аграрних підприємств. Мета роботи - виявлення основних проблем відтворення населення на сучасному етапі розвитку сільських територій України, зайнятості в цілому й економічно активного населення зокрема, оцінка масштабів неформальної зайнятості й обгрунтування на цій основі перспективи покращення трудоресурсного потенціалу аграрних підприємств і управління ним. Методологічною основою роботи стали статистико-математичні методи досліджень: абсолютних і відносних величин, індексний, статистичних групувань, рядів динаміки. Для оцінки зайнятості й безробіття серед основних статево-вікових груп населення була використана методологія Міжнародної організації праці (МОП). Важливою умовою успішної роботи аграрних підприємств та забезпечення їх виробничо-ресурсного потенціалу є забезпеченість та постійність складу їх працівників. Управління трудовими ресурсами є одним з основних напрямів економічної роботи в аграрних підприємствах, мета якого - виявити нові й збільшити існуючі джерела та резерви підвищення ефективності виробництва за рахунок збільшення його обсягу при збільшенні продуктивності праці й кращому використанні заробітної плати. Актуальність проблематики досліджень трудових ресурсів аграрних підприємств та їх практичного вирішення посилюється необхідністю підвищення зайнятості й зменшення безробіття сільських жителів, стабілізації ринку праці на селі, припинення депопуляції сільського населення, збереження поселенської мережі сільських територій. Результати дослідження можуть бути використані у діяльності аграрних підприємств з метою формування нових конкурентних переваг, підвищення ефективності використання трудоресурсного потенціалу та зміцнення своєї конкурентної позиції на ринку. Висновки: як у більшості розвинутих країн, в Україні існує пряма залежність між рівнем освіти та рівнем економічної активності: чим вищий рівень освіти, тим вищий рівень економічної активності, причому чим нижчий рівень освіти, тим більший розрив у рівнях економічної активності сільського та міського населення. Формування ефективного виробничо-ресурсного потенціалу в аграрних підприємствах України можливе шляхом впровадження такої кадрової політики, яка передбачає планування потреби в кадрах, ефективне використання працівників (навчання, розвиток персоналу), застосування матеріальних стимулів та соціально орієнтованих мотиваційних механізмів. Суттєве скорочення чисельності зайнятого сільського населення зумовлює високі ризики бідності, вразливості та соціальної ізоляції, що вплинуло на створення надзвичайно негативної тенденції на ринку праці. Щоб вижити у таких скрутних умовах, селяни, що раніше заробляли кошти у колгоспах та радгоспах, були вимушені займатись вирощуванням продукції на продаж чи обмін в особистому селянському господарстві або ж їхати на заробітки за кордон чи до українських міст, де ситуація на ринку праці була більш сприятливою. Лише незначна частка селян спромоглася започаткувати фермерські господарства на зразок тих, що функціонують у розвинутих країнах.

  Повний текст PDF - 798.069 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"