Предметом дослідження - волонтерський рух як один із феноменів самоорганізації громадян України за умов зовнішньої загрози державі і суспільству, що взяв на себе функцію стабілізатора рівня соціальної напруги та привніс в життя українців потребу в свободі, справедливості та мирі, як механізмах забезпечення власної соціальної безпеки. Мета роботи - дослідити на основі світового та нинішнього українського досвіду ефективність форм діяльності волонтерів по забезпеченню соціальної безпеки. Теоретичною і методологічною основою роботи слугували Закони України, інші нормативні акти, друковані періодичні матеріали, Інтернет-ресурси. Акцентовано увагу на ролі волонтерського руху у формуванні громадянського суспільства, нова свідомість якого спрямована на систему реформування політично-економічної системи України, що в результаті може гарантувати забезпечення соціальної безпеки. Галузь використання результатів - організація та проведення досліджень у сфері соціальної безпеки. Висновки: в історії українського поступу відбулися фундаментальні процеси, пов'язані з усвідомленням людиною буття в цілому, самої себе і своїх меж. Українці в певний момент усвідомили суть світу, в якому живуть, і власну визначеність через діяльність в намаганні видозмінити світ - тому через механізм волонтерства взяли певну відповідальність за долю нації та держави. Поставивши за мету досягнення соціального миру, волонтери своєю діяльністю намагаються утвердити в країні найелементарніші європейські стандарти життя та "стимулюють" державу до такого рівня перетворень, щоб в найближчій перспективі гарантувати соціальну безпеку та динамічний розвиток України.

  Повний текст PDF - 452.353 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"