Мета статті - удосконалення методичного підходу до вибору оптимального каналу збуту вугільної продукції з урахуванням особливостей функціонування вугледобувних підприємств. Виконано оцінку та вибір оптимального каналу збуту вугільної продукції з використанням методу аналізу ієрархій (метод Т. Сааті), експертного методу на основі бальної оцінки та аналітично-оцінного методу. Визначено критерії вибору оптимального каналу збуту вугільної продукції, які систематизовано в 4 групи: економічні (обсяг реалізації вугільної продукції, скорочення рівня витрат на організацію збутової діяльності, збільшення рентабельності реалізації); організаційні (своєчасність сплати за відвантажене вугілля, встановлення довготривалих партнерських взаємовідносин зі споживачами за рахунок підвищення рівня та якості обслуговування та надійності поставок, гнучкість оплати, можливість здійснення контролю за процесами збутової діяльності); ринкові (можливість адаптації до постійних змін кон'юнктури ринку вугілля та інституціонального середовища) та інформаційні (можливість одержання необхідної інформації та застосування сучасних інформаційно-комунікаційних технологій). Доведено переваги прямих поставок вугілля споживачам, що становить майже 90 % обсягу реалізації вугледобувних підприємств. Запропоновано при розрахунку обсягу партії поставки вугільної продукції великооптовим споживачам враховувати такі чинники, як річний попит на вугілля; ціна 1 т товарної вугільної продукції; витрати на організацію збутової діяльності (витрати на обслуговування споживачів та транспортування вугілля); рівень інфляції та коефіцієнт ризиків. Перспективами подальших досліджень у даному напрямі є розробка методики економічного оцінювання оптимального каналу збуту вугільної продукції.

  Повний текст PDF - 377.672 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"