Розглянуто теоретичні та методологічні аспекти децентралізації. Проблеми її імплементації розглянуто з точки зору оптимального розподілу повноважень, відповідальності та ресурсів між двома ключовими інститутами суспільства. Інституціоналізоване суспільство у вигляді держави та громада - дві комплементарні форми організації, між якими формується баланс і взаємодія, забезпечуючи економічний потенціал території. Зміни у цьому балансі відбуваються постійно і впливають на середньо- та довгостроковий розвиток. І державна влада має це враховувати. Адже політику децентралізації здійснює центральна влада і цей процес надзвичайно складний та контроверсійний. Розмір країни, рівень її розвитку, рівень економічних та соціальних диспропорцій, і головне - тип і ступінь децентралізації визначають потенціал місцевих органів влади щодо ефективного надання публічних товарів та послуг. Складним є визначення позитивного чи негативного впливу запровадження децентралізації на регіональний та місцевий розвиток, у тому числі виключно на основі теоретичних моделей. Емпіричні дослідження свідчать про значні розбіжності оцінок впливу децентралізації на розвиток. Причинами є відсутність консенсусу серед дослідників стосовно кращих індикаторів, методів та підходів до оцінювання. Тим не менше можна впевнено стверджувати, що участь у виробництві та наданні більшості публічних послуг, за винятком небагатьох, беруть різні територіальні органи влади і місцевого самоврядування, отже центральна влада, запроваджуючи навіть найрадикальніші реформи, залишатиметься одним із ключових стейкхолдерів у цих процесах. Ось чому децентралізація і централізація є двома точками одного континууму та відіграють важливу роль у публічному управлінні для формування умов розвитку громад, регіонів і країн.

  Повний текст PDF - 241.667 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"