Чисельність населення не є визначальним фактором розвиненості сучасного суспільства, але її зменшення означає втрати умов майбутнього розвитку країни, її людського потенціалу. З іншого боку, невпинне збільшення людності містить також і певні загрози. Як правило, населення продовжує зростати (чи зменшуватися) після того, як був досягнутий рівень простого відтворення (коли батьківське покоління точно заміщується поколінням дітей). У закритому населенні зростання або зменшення людності поступово уповільнюється допоки не буде досягнута структура стаціонарного населення. Цей ефект називається "інерцією населення" або "потенціалом зростання". Упродовж останніх 150 років населення України пройшло складний шлях розвитку, на якому позначилися демографічні кризи різного характеру. Саме вікова структура населення зберігає потенціал зростання під час різких погіршень у режимі відтворення населення і є самостійним важливим чинником популяційної динаміки. Результати обчислення потенціалу зростання населення України за півтора століття показують, що він змінювався від 0,9 у другій половині XIX ст. до майже 2,0 на межі XX та XXI ст. У періоди найбільших демографічних криз цей показник досягав найбільших значень, у періоди без потрясінь прямував до одиниці. Основною причиною зміни потенціалу зростання є різкі короткотермінові або тривалі однонаправлені зміни в режимі відтворення, внаслідок чого стабільний еквівалент істотно відхиляється від фактичної вікової структури.

  Повний текст PDF - 419.89 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"