Мета дослідження - оцінка стану ліпідного бішару мембран еритроцитів у разі загострення хронічного гнійного риносинуситу (ГРС). Флуоресцентні зонди O1O, O6O і PH7-орто-гідроксипохідні оксазолу, молекули яких нековалентно зв'язуються з мембранами клітин і реагують на зміни мікрооточення, використовували під час проведення експерименту. Проведено вимірювання флуоресценції зондів у суспензіях еритроцитів пацієнтів з ГРС у стадії загострення та здорових людей з викривленою носовою перегородкою, які сформували контрольну групу. Розвиток патологічного процесу, що досліджується, не супроводжується змінами в ділянці локалізації зондів O1O і O6O. Разом з тим, у разі загострення хронічного ГРС спостерігається зменшення кількості молекул найбільш гідрофобного зонда PH7, які зв'язалися з мембраною еритроцита за 1 год інкубації, що свідчить про зменшення швидкості зв'язування цього зонда з мембраною. Висновки: у пацієнтів із ГРС у стадії загострення не відбувається змін у ділянках гліцеринових залишків фосфоліпідів, карбонільних груп фосфоліпідів і жирнокислотних ланцюжків фосфоліпідів мембран еритроцитів. Результати, одержані в разі застосування найбільш гідрофобного зонда, надають змогу зробити припущення, що внаслідок розвитку запального процесу відбувається збільшення гідратації найбільш полярної ділянки мембрани еритроцита: ділянці полярних головок фосфоліпідів.

  Повний текст PDF - 429.801 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"