З метою дослідження впливу аторвастатину на ліпідний профіль у хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) залежно від генотипу за epsilon 2/epsilon 3/epsilon 4 поліморфізмом гена аполіпопротеїну E (апоE) та маси тіла обстежено 150 хворих на ІХС. Дослідження epsilon 2/epsilon 3/epsilon 4 поліморфізму (rs7412 та rs429358) гена апоE проводили за допомогою методу полімеразної ланцюгової реакції з наступним аналізом довжини рестрикційних фрагментів.Визначення спектра ліпідів крові здійснювали на початку дослідження та через місяць лікування. Діагностику та лікування ІХС здійснювали згідно з Наказом МОЗ України № 436 від 03.07.2006 р. Всі пацієнти одержували базову терапію, яка включала: антикоагулянти, антиагреганти, beta-блокатори, інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту, антиангінальні засоби та статини (аторвастатин у дозі 40 мг на добу). Статистичну обробку одержаних результатів проводили за допомогою SPSS 17.0. У хворих на ІХС найбільш розповсюдженим серед гомозигот є epsilon 3/epsilon 3 генотип (62,7 %), а серед гетерозигот - epsilon 3/epsilon 4 генотип (21,3 %). Встановлено, що у хворих на ІХС показники загального холестерину (ЗХС), холестерину ліпопротеїдів дуже низької щільності (ХС ЛПДНЩ), тригліцеридів (ТГ) та індексу атерогенності (ІА) були вірогідно вищими, а показник холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ХС ЛПВЩ) вірогідно нижчим у порівнянні з групою контролю (p << 0,001). Вміст холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ) був вищим у хворих на ІХС у порівнянні з групою контролю, але статистично значимої відмінності не виявлено (p >> 0,05). Виявлено, що в осіб із epsilon 4/epsilon 4 генотипом за epsilon 2/epsilon 3/epsilon 4 поліморфізмом гена апоE до лікування вміст ХС ЛПВЩ був вірогідно нижчим, а ІА вірогідно вищим у порівнянні з epsilon 3/epsilon 4, epsilon 3/epsilon 3 та epsilon 2/epsilon 3 генотипами (p = 0,015, p = 0,013 відповідно). Вміст ЗХС, ХС ЛПДНЩ, ХС ЛПНЩ, ТГ та ІА через місяць лікування був вірогідно нижчим, а вміст ХС ЛПВЩ вірогідно вищим у пацієнтів із epsilon 3/epsilon 3, epsilon 3/epsilon 4, epsilon 2/epsilon 3 та epsilon 4/epsilon 4 генотипами (p << 0,0001). У пацієнтів із epsilon 3/epsilon 3 генотипом лікування аторвастатином асоціювалося зі зниженням вмісту ЗХС на 13 %, ХС ЛПДНЩ - на 16,7 %, ТГ - на 15,4 %, ІА - на 29,4 % та підвищенням ХС ЛПВЩ на 20 % у порівнянні з вихідним вмістом. Вміст ХС ЛПНЩ вірогідно знижувався у пацієнтів із epsilon 3/epsilon 3 генотипом на 23,3 %, а в осіб із epsilon 2/epsilon 3, epsilon 3/epsilon 4 та epsilon 4/epsilon 4 генотипами - на 20 %, 18,8 % та 13,8 % відповідно. Доведено, що у хворих на ІХС з різною масою тіла у разі лікування аторвастатином виявлено вірогідне зниження вмісту ЗХС, ХС ЛПДНЩ, ХС ЛПНЩ, ТГ, ІА та вірогідне підвищення вмісту ХС ЛПВЩ у порівнянні з такими показниками до лікування (p << 0,0001). У хворих на ІХС із нормальною масою тіла (НМТ) через місяць лікування виявлено вірогідне зниження вмісту ХС ЛПДНЩ на 20 %, ТГ - на 13,6 %, а в пацієнтів із зайвою масою тіла (ЗМТ) і зниження вмісту ЗХС на 14,3 % та ІА - на 29,7 %. Вміст ХС ЛПВЩ підвищувався на 20 % у пацієнтів із ЗМТ та ожирінням, а в осіб із НМТ - на 9,1 %. Досліджено, що вміст ХС ЛПНЩ у пацієнтів із ЗМТ та НМТ знижувався на 21,9 % та 21,2 % відповідно, а в осіб із ожирінням - на 17,9 %.

  Повний текст PDF - 343.033 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"