Проведено ретроспективне відкрите когортне дослідження на підставі оперативних списків хворих на ЦД 2-го типу, що перебували на диспансерному обліку в лікувально-профілактичних установах Закарпатської області. Хворі на ЦД 2-го типу були розподілені на групи залежно від типу одержуваної терапії: метформіном, гліклазидом, глібенкламідом і глімепіридом. У хворих на ЦД 2-го типу, які одержували препарати сульфонілсечовини як стартову терапію, через п'ять років після встановлення діагнозу, виявлено найбільш високі ризики загальної і серцево-судинної смертності, ризик розвитку ГПМК і ризик смерті від ГПМК, а також ризик розвитку ІМ у порівнянні зі стартовим лікуванням метформіном. На гліклазиді, глібенкламіді і глімепіриді відносний ризик (ВР) ГПМК був більшим у порівнянні з метформіном, однак ВР фатального ГПМК вірогідно вищий тільки на глібенкдаміді і на глімепіриді. На гліклазиді у порівнянні з глібенкламідом відзначалося вірогідне зниження ризику фатального ГПМК.

  Повний текст PDF - 347.328 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"