Подагра - це хронічне генетично зумовлене запальне захворювання із підвищеною сироватковою концентрацією сечової кислоти (гіперурикемією) та подальшим її осадженням у вигляді кристалів мононатрієвої солі сечової кислоти у тканині суглобів і періартикулярних зонах, у стінках судин, шкірі, внутрішніх органах. Останнім часом поглибилося розуміння механізму розвитку запалення у разі подагри, що надає змогу краще оцінювати стан тяжкості пацієнта, прогнозувати подальший перебіг хвороби і підбирати раціональну протизапальну терапію. Завдяки уточненню ключових компонентів імунопатогенезу подагри, відкрилися раніше не відомі точки прикладення дії антизапальних лікувальних втручань і з'явилися багатообіцяючі перспективи апробації інноваційних протизапальних препаратів із новим механізмом дії. Зазначено, що сучасна концепція моноурат-індукованого запалення ще потребує суттєвого уточнення та доопрацювання. У цьому науковому огляді наведено сучасне розуміння сценарію подій на різних стадіях патологічного процесу під час розвитку подагричного запалення в суглобах - ініціації, активації системи природженого імунітету, імунного запалення. Запропоновано найперспективніші молекули, що можуть слугувати новими біомаркерами оцінки тяжкості стану пацієнта і прогнозування подальшого перебігу подагри, а також бути мішенню таргетного терапевтичного впливу протизапальних препаратів подальших генерацій. Наприклад, у пацієнтів з однаковим генотипом подагри і рівнем гіперурикемії відзначаються різні патерни імунореактивності, що впливають на клінічні наслідки хвороби та визначаються активацією генів, які контролюють запальну реакцію в організмі людини. Виявлення таких патернів на різних стадіях імунопатогенезу хвороби і їх детальний аналіз у зв'язку з клінічними наслідками видається привабливою перспективою оптимізації сучасних підходів до клінічного ведення осіб з гіперурикемією. Вивчення варіантів поліморфізмів і рівня експресії генів TLR-2 та TLR-4 може надати інший інформативний імунологічний біомаркер для оцінювання тяжкості стану пацієнта і прогнозування подальшого перебігу подагри. Перспективним є шлях розробки нових, ефективніших протизапальних препаратів, що вибірково пригнічують активність NALP3-інфламосом, TLR-2 і TLR-4 макрофагів або регулюють рівень експресії нейтрофільних рецепторів Clec12A та SIRL-1, які потенційно корисні для пацієнтів групи ризику, що є носіями несприятливих варіантів генів ключових молекул, асоційованих із тяжким перебігом запального процесу в суглобах. Ідентифікація прогностично несприятливих варіантів поліморфізму генів ІЛ-17 і -22 групи ризику у пацієнтів із подагрою може надати інформативні імунологічні й імуногенетичні біомаркери для клінічної практики, допоможе зрозуміти гетерогенність клінічного перебігу та наслідків у різних пацієнтів з однаковим генотипом подагри і рівнем урикемії. Отже, впровадження нових стратегій моніторингу та лікування в майбутньому можуть оптимізувати контроль над імунозапальним процесом у разі подагри, покращивши якість і подовживши тривалість життя пацієнтів.

  Повний текст PDF - 240.753 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"