Мета роботи - визначення умов оптимізації роботи уреазного біосенсора під час аналізу важких металів та можливості його реактивації. Як кондуктометричний перетворювач використовували диференційну пару золотих гребінчастих електродів, нанесених на керамічну підкладку. Роль біоселективної мембрани відігравала уреаза, коіммобілізована з бичачим сироватковим альбуміном за допомогою поперечного зшивання глутаровим альдегідом на поверхні кондуктометричного перетворювача. Для інгібіторного аналізу іонів важких металів підібрано оптимальну концентрацію субстрату - 1,0 мМ сечовини. Перевірено чутливість біосенсора до різних іонів важких металів та побудовано калібрувальні криві. Показано, що запропонований біосенсор характеризувався високою відтворюваністю сигналів до та після процесу інгібування з похибкою вимірювання менше 3 %. Доведено можливість реактивації біоселективної мембрани розчином етилендіамінтетраоцтової кислоти після незворотного інгібування уреази важкими металами. Підібрано оптимальні умови реактивації біосенсорів, зокрема залежність рівня реактивації від часу та концентрації іонів важких металів у розчині. Встановлено, що, використовуючи додатковий етап реактивації біосенсорів після інгібування, можна значно підвищити селективність процедури біосенсорного визначення іонів важких металів.

  Повний текст PDF - 171.345 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"